Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 257

63. Ні, РУНВіра не міфологія

Неукраїнські українські інтелігенти неспроможні по-українському ставитись до себе, до нових духовних понять. Для підтвердження цього можна навести багато доказів. Тут наведу один.

Професор духовної Академії православ’я Д. Степовик майже півроку перебував у єзуїтському оточенні у Ватикані, де його вітали, як свого. Він перебував також між архиєреями греко-православ’я у США, які його вітали, як свого. І перебував він на Оріяні у Соборному Храмі Святині Матері України, де його гостили, і тут він вважав себе «своєю людиною», казав, що йому подобається висока національна свідомість у РУНВірі і що він захоплений новою концепцією Бога, звіщеною Силенком. Степовик добре знає, що Силенкова віра в Дажбога сучасна, монотеїстична. Крім Дажбога, немає Бога.

У травні 95 року Д. Степовик, виступаючи по радіо у Києві, почув від слухача з Дніпропетровська запитання: «Чому я повинен вірити Богові Саваотові, Господу народу юдейського. У нас, українців, є РУНВіра, є рідний Господь Дажбог».

Степовик відповів: «РУНВіра — віра дохристиянська, поганська, багатобожна, ідолопоклонна, реакційна віра».

Отже, український інтелігент чужої духовости Степовик, як бачимо, не чесний сам з собою. Не совісно ставиться до братів християн, бо проповідує неправду, обманює їх, фабрикує фальшиві інформації про РУНВіру. Він знає краще, ніж хтось інший, що поганською вірою називається та віра (у християнській інтерпретації), в якій є багатобожжя. Він добре знає, що Силенкова віра в Дажбога має вищу форму монотеїзму. Вірні РУНВіри не малюють ікони Дажбога і не б’ють перед іконою поклони. Ікона — це образ, тобто ідол. У РУНВірі немає ідолопоклонства. Ні, РУНВіра не міфологія. У РУНВірі немає багатобожжя.

Учитель Силенко пише у «МАГА ВІРІ», що язичество не могло себе оборонити, бо волхви хоч і були добрими людьми, але не були здібні створити єдиного духовного авторитету України-Руси. Кожний волхв жив самітником, поодинці був знищений добре організованим орденом архиєреїв.

Сьогодні немає потреби відроджувати духовний анархізм багатобожного язичества, щоб ним роз’єднувати, виснажувати народ, який й так вже роз’єднаний душоловами чужих релігій.

Є правда, що любителі української міфології так заплутали суть цієї міфології, що вона виглядає потворною тому, що кожний дофантазовує, заплутуючи обов’язки тих чи інших божеств. Наприклад. У наших Предків було свято Коляди (на славу перемоги сонця). Бралися за руки і робили коло (коло давали за ходом сонця — із сходу на захід), тобто коло-давали, колядували. Деякі дослідники міфології пишуть, що «Коляда — це мати Сонця».

У «Ведах» і у «Виласа Книзі» оселя Дажбожа має назву Сварга, і на Сварзі живе Дажба (Дажбог — Датель буття). Але бога з ім’ям Сварга (Сварог) немає у «Ведах» і у «Виласа Книзі». Отже, монахи навмисне зробили із «Сварга» «Сварог», та ще й добавили бог, щоб глумитися, що у киян боги були з рогами, а міфологи сперечаються, скільки рогів

257