Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 261

64. 21 серпня 94 року відзначено 30-ліття проповідування РУНВіри

Українки з цікавістю прочитали в журналі «Жінка» за березень 93 року інтерв’ю письменниці Людмили Романюк із Учителем Левом Силенком («Родинний світ у РУНВірі»). Відповіді Учителя Силенка на запитання «Яку духовність повинна мати родина?», «Як повинні ставитися родичі до дітей, а діти до родичів, дружина до чоловіка, а чоловік до жінки?» читачам сподобалися, особливо твердження, що жінка є другом чоловіка, а не істотою, покараною казкою про первородний гріх, вчинений Євою.

На прохання вірних РУНВіри в «Самобутній Україні» за березень 93 року була поміщена фотографія Матері Учителя Силенка Олени Півняк-Силенко, її намогильник. Учитель подібний на свою маму, яка є круглолицею красивою українською жінкою.

7 липня 94 року вперше до Соборного Храму Святині Матері України завітав д-р Боєслав Воля, прибувши із Флориди. Він має більше ніж 87 років, але бадьорий оптиміст. Він уважно прочитав машинопис книги «Святе Вчення» і, від’їжджаючи, залишив на столі записку, в якій написав: «Учителю, жаль великий, що Вас і багатьох перед Вами не оцінювали. Великих людей щойно по смерті пізнають і шанують, і жалкують, що не дали їм належної помочі, чести ще за життя».

Д-р Боєслав Воля переслав Учителеві Силенкові чек на суму 12000 $ на видання книги «Святе Вчення».

До Учителя йдуть листи з України (щодня Він отримує більше 10 листів). У них різні запитання. Тому Він вирішив на головні з них давати відповіді і поміщати їх в газетах і журналах в Україні (було дано відповіді більше ніж на 200 запитань). З’явилася потреба усі ці відповіді видати окремою книжкою. Так вийшла книга «Святе Вчення» (Силенкова віра в Дажбога) у видавництві «Обереги» у Києві (1995 р.).

20 і 21 серпня 94 року вірні РУНВіри в Україні і Діаспорі відзначили 30-ліття заснування Об’єднання Синів і Дочок України Рідної Української Національної Віри (ОСІДУ РУНВіри), звіщення нової концепції віри в Єдиносущого Господа Дажбога, проповідування РУНВіри.

Учитель Силенко у Соборному Храмі, стоячи перед могутнім золотистим Трисуттям — Знаменом Дажбожим, священнодійно говорив: «Я вірую в Єдиносущого Господа. І не зву його Аллахом чи Саваотом. У достойного Народу ім’я Бога рідне. Миле й рідне мені ім’я Дажбог (Датель буття). Дажбог — життєтворча, вічна, незнищима Енергія Світу (Космосу), яка творить суть несвідомого і свідомого Буття. Дажбог — Світло, ми віруємо, що, народжені Світлом, живемо в Світлі і відходимо у Світле Царство Духа Предків — у таїну вічности Народу. Немає Віри вищої за Світло. Дажбог — Святий Дух. Дажбог — свята Правда, Любов, Милосердя. Крім Дажбога, немає бога.

О Дажбоже, Милосердний і Світлодайний Господи мій, я щасливий, що вірую в Тебе, що люблю і славлю Тебе. Ти Всюдисущий. Бачу Тебе в зорях небесних, у проміннях Сонця (любого нам Світла Твого), у пелюстці квітки, в усмішці немовляти, у ласках матері, в леті трудолюбної бджілки.

Я чую Тебе, Дажбоже мій, у шепоті золотоколосих нив, у шумі дощових крапель, у битті закоханих сердець, у мові красивого обличчя моєї Матері Вітчизни. У непорочній

261