Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 265

Силенкиянин знає, що його Вітчизна має найбагатшу у світі землю. Він у чужинців не жебрає хліба, одягу, знань. Він мудрий по-своєму. Сам будує собі і своїм дітям достойне життя. І я своїм синам кажу: «Будьте силенкиянами», — пише О. Кошовий, м. Переяслав-Хмельницький.

«Силенкиянин вірить, що перемагати труднощі життєві — це щастя. Хто перемагає труднощі, той сильнішає розумом, тілом і душею. Хто тікає від труднощів, той слабне і гине, не здібний стати в обороні племени свого, родини своєї.

Силенкиянин не нарікає на долю. Він сам творець своєї долі. Не нарікає, що має бідне життя. Він сам себе збагачує так, щоб не збіднювати ближнього свого.

Силенкиянин на чужинах не шукає правди. Він сам творить Правду. З краси свого милосердя, з вірності Вітчизні, з праці на щастя свого народу. Силенкиянин не просить в іноземців спасіння. Він сам себе спасає, щоб ніколи не бути рабом іноземних спасителів.

Мені ці поняття дорогі, тому я силенкиянин», — пише С. Бондаренко, м. Львів.

«Силенкиянин толерантно ставиться до всіх партій, в яких ідеали державної України поставлені понад все.

Силенкиянин вірить: у рідній мові закодована вдача його Єства. Він рідну мову любить і обороняє, як свою душу» (з листа Т. Хоролець, м. Ужгород).

«Коли мене хтось вчить вірити або не вірити в Бога, коли мене хтось примушує творити злі або недобрі справи, коли мене хтось просить залишити одне призвичаєння і прийняти інше, я входжу у світ Святого Вчення Пророка Силенка і цим обороняю здоров’я і незалежність свого єства, я — силенкиянин». Б. Усенко, м. Чигирин.

«У кожному достойному Українцеві живе силенкиянин. Чому? Силенкиянин не є рабом. Він не підлеглий іноземним богорозумінням, догмам і канонам чужовір’я. У нього рідне розуміння Господа. Він по-рідному релігійний, по-рідному освічений і по-рідному культурний.

Раб не може бути силенкиянином. Навпаки, раб зневажливо ставиться до Учителя Лева Силенка, який хоче Його вивести з тьми рабства на дорогу Волі й Світла. Так є, хто звик до рабства, той не здібний цінувати Волі. І не здібний бути вільною людиною». В. Корнієнко, м. Луцьк.

«Пророк Силенко навчає, що родина (усі члени родини) — одне Тіло, і це Тіло є святинею Віри (духовности). І святиню треба тримати в чистоті.

У хаті в нас стало чепурно, світло. У всіх настрій покращав. Я тепер мало вживаю алкоголю. У хаті повітря не отруюю тютюновим димом.

І дружина моя повеселішала, що я виходжу з хати, як хочу палити. Усі ми стали рухливішими, і харчі вживаємо правильно — не ослаблюємо тіло лінивством і об’їданням. Ми визнаємо Святе Вчення Рідного Пророка Силенка. Ми силенкияни. І про це я всюди сусідам і знайомим говорю щиро і відважно». П. Піддубний, м. Канів.

«Щоб в родині була згода, єдність, любов, взаємопошана, родина повинна мати рідну духовність. Рідну обрядність (культуру), рідну звичаєвість (мораль). Щоб в родині устійнювалося почуття гідности, у хаті на стінах не повинні чужі емблеми домінувати над рідними. Почуття меншовартости гидке. З пошани до рідного постає в родині зрідненість. На почесному місці у моїй хаті лежить українська біблія «МАГА ВІРА», «Святе Вчення»

265