Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 27
вода майже вся витече.

І тато спитав: «Молоді люди, чи ви любите коня? Дивіться, якими вірними очима він на вас дивиться, готовий ниву орати, щоб ви хліб мали, і він такий, що всюди вас може повезти, щоб у вас ноги не боліли. Хоче води напитися, а ви його відро продірявили». Всі воїни похнюпили голови — жаль коня, продірявлене відро, ущемлення совісти. І один воїн всіх нас виручив словами: «Дядьку, простіть, ми більше не будемо. Ви не скажете моєму татові? »

Тато відповів: «Ні, я також був таким воїном, як всі ви, і знаю, що таке війна. Ідіть!» І всі ми пішли берегом над Раттю аж до греблі, вирішили між корінням верб ловити раків.

17. ОПОВІВ ДЕЩО З ДИТИНСТВА МОГО і в душі чую зворушення: пригадав росяні стежки, перші радощі і клопоти — пригадав себе і рід свій. І сьогодні, де б я не був, у серці моєму, як святеє святости, живе образ Мами і Тата. І в душі я горджуся, що вони навчили мене любити працю, перемагати труднощі. Вони привили в мені почуття самодисципліни і самовідповідальности, почуття борні і замилування до краси чистої, святої, і виростили в душі моїй непідкупну любов до Вітчизни, спасибі Вам, Мамо і Тату, спасибі за любов!»

27