Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 28

5. Він походить з роду запорожця Богдана Сили

Є люди — молоді і старші — які гордяться своїм славним походженням. Учитель Лев Силенко ніколи, ніде, ні перед ким — ні усно, ні писемно — не хвалився своїм родом. Він згадує, що його мати була напівграмотна, батько був хліборобом. Але, на Його думку, вони були людьми з вродженим почуттям гідности, були людьми світлої совісної душі. Ніколи нікому не завдавали ні тілесної, ні моральної кривди. Не мали ніяких спадкових хвороб. Були людьми розумово і тілесно здоровими, красивими і чепурними. І коли тут йде мова про Його рід, то тільки тому, щоб задовольнити прохання людей, які запитують у листах: з якого Він роду походить?

У «МАГА ВІРІ» читаємо, що дванадцять тисяч років тому над берегами Дніпра, і особливо там, де сьогодні стоїть град Кия, жили наші далекі Предки. Вони були на той час найбільш поступовими людьми. Винайшли лук, стрілу, уміли розпалювати вогнище, ловити звірів, зі шкір шити одяг. І вже тоді вони мали обряд поховання, первісні релігійні уявлення. Біля померлого клали квіти, харч. Творився культ Предків. Археологи, історики вважають, що вони були першотворцями мови і культури людей Білої раси.

Ще в дитячі роки Левові Силенкові Його рідний дід Трохим прививав любов до старовини. І з особливою чутливістю оповідав про рід Силенків і Півняків, доводячи, що вони були з роду знаменитих запорожців.

Відомі такі дані: найбільш віддалена на захід Запорізька стоянка (паланка) була над річкою Інгульцем з назвою Усівка. Її заснував із своїм побратимом Богданом Силою славний запорожець Ус.

У Санкт-Петербурзі у 1914 році була видана книжка «Малоросійський гербовник» з малюнками Г. Нарбута. На сторінці 165-й цієї книжки є опис герба дворян Силенків: щит, на червоному полі меч і стріла, на шоломі три страусових пера. Печатка Прокопа Силенка датована 1711 роком. На ній напис: «Прокоп Силенко, суддя полковий Стародубський».

У 1775 році Запорізьку Січ зруйнувала Москвинська орда. Землі Усівки були разом з поневоленими людьми передані воєначальникові Катерини II. У 1784 році москвини перейменували Усівку на Олександрію над Інгульцем (на честь свого самодержця Олександра).

Частина запорожців пішла за Дунай. Хто не міг, став кріпаком. Запорожець Богдан Сила, один із синів Прокопа Силенка, в бою з вторжниками-москвинами був тяжко ранений. Він з своєю родиною переїхав з Усівки 15 кілометрів у сторону маленької річки Рать, де вже стояло декілька хатин. (Старі люди говорили, що біля цієї річки запорожці Богдана Хмельницького мали з польською військовою частиною велику рать. Між людьми також була оповідь, що над річкою Рать звіститься «Боже явленіє»). Тут почали селитися люди, і село з самого початку мало дві назви — Ратьківка і Богоявленське. Попів дратувала оповідь про «Боже явленіє», і вони назвали в селі церкву Богоявленською, щоб народним оповіданням дати зміст церковний.

З роду запорожця Богдана Сили постали в селі Ратьківка родини Силенків. Полікарп Семенович Силенко мав за селом хутір, де стояв журавель і хатини. Він з синами освоїв 40 гектарів цілинної землі. У Полікарпа було четверо синів і одна донька. І один із синів мав

28