Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 29
ім’я Терентій. Він був кмітливим юнаком, і селяни називали його «майстром на всі руки».

Предки запорожця Павла Півня жили в селі Ратьківка на схилах балки, як кажуть селяни, споконвіків. Його правнук під час перепису був записаний як Степан Півняк. Степан чумакував, а постарівши, став пасічником на панщині. У Степана Півняка був син Трохим. Трохим одружився з дівчиною Марією Литвин (були перекази, що в селі жила литовська родина, а в неї був зятем швед офіцер, прадід якого залишився ще з часів гетмана Мазепи). У Трохима Півняка і його дружини Марії був син Іван і три доньки — Палажка, Надія, Олена.

Терентій Полікарпович Силенко одружився з Оленою Трохимівною Півняк. Він отримав від батька Полікарпа одну десятину, а одну десятину йому дав тесть Трохим. Ще дві десятини він орендував у сусіда. Був працьовитою людиною, мав спокійну вдачу. У селі його любили, як доброго співака, який знав багато народних пісень.

Русокоса дівчина Олена Півняк була дуже сором’язливою, до школи ходила тільки півроку, а потім перестала ходити. Сказала своїй мамі Марії: «Не піду більше до школи, учитель кричить на дітей, я боюся». Мати Марія відповіла: «Будеш вишивати рушники». І Оленка стала вишивальницею.

Коли їй виповнилось вісімнадцять років, до неї прийшли свати від Терентія Силенка. Терентій сказав Оленці: «Оленко, приймай сватів. А як відмовишся, то піду до твоєї подруги Оксани, і вона напевно прийме». І Оленка подумала: «Не йди до Оксани».

Олена любила Терентія, бо він складав пісні і вмів до них записувати мелодії на ноти, читав їй «Кобзаря» Шевченка, оповідав про книжки П. Куліша, Марка Вовчка та інших письменників.

Терентій Силенко був високого росту, струнким, мав темно-русяве волосся, зелено-сірі очі. Олена була ростом невеличка, круглолиця, мала русі коси і сині очі. Вона, ставши невісткою, жила в багатій родині Силенків. Догоджала свекрусі: прала, ткала, снопи в’язала, скотину доглядала. Та найбільше любила вишивати і співати жалісливих пісень. І приходила до своєї рідної матері поплакати, що свекруха скупа і недобра, сама робить від світанку до ночі, і їй не дає й години перепочити.

Свекор Полікарп Силенко любив хвалитися: «Та колись та був на Запоріжжі славний запорожець Сила, ну а вже його сини стали Силенками».

Терентій і Олена були людьми любленими в селі за їхню добру вдачу, працьовитість і милосердя. Олена ніколи від свого чоловіка не чула образливого слова. Їхні батьки і діди були людьми високоповажними в селі. І такими ще й досі пам’ятають їх в селі старі люди. Вони були хліборобами, пасічниками, чумаками.

У 1929 році Полікарп Силенко був названий куркулем, хоч він найманої робочої сили не мав, обробляв землю разом з чотирма синами, їм помагали невістки. Був вигнаний з родиною з хати, і з дружиною поїхав на працю на Донбас; На шахті Катик працював землекопом.

Дід Трохим Півняк з сином Іваном і невісткою Марією також виїхав з села. Поселився на Кубані у селищі Кущівка, де жили приятелі Трохима — потомки запорожців.

У січні 1931 року родина Терентія Силенка з маленькими синами Левком і Васильком була вигнана з хати, як «підкуркульська, що чинила опір масовій

29