Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 31

Левкові зауважень. Коли б учителька зробила йому при учнях зауваження, він би переживав із найбільшим стражданням, соромився б учительці глянути в очі.

У 1932 році у селі Олексій Орлівка Терентій Силенко був несподівано арештований, як куркуль, що переховується. Він не мав при собі жодних документів. Повідомлення про нього було прислане з Ратьківки до радгоспу на Донбас, де він працював.

Терентій Силенко перебував у в’язниці у місті Катик. Звідси арештованих водили на примусові роботи. Олена дванадцять кілометрів носила передачу своєму чоловікові: у горщику пшоняний суп.

Втомлена, вночі повернулася і на порозі впала. Левко поміг мамі стягнути чоботи. Від голоду у неї були пухлі ноги, тяжко було роззутися. Усі були на волосині від голодної смерти. Її, як дружину куркуля, позбавлену права голосу, не приймали на працю. Вона продавала шахтарям свої вишиті рушники, сорочки і купувала дві-три склянки пшона.

У другому класі вчителька давала учням вірші: хто краще вивчить, буде на святі Червоної армії декламувати перед учнями, учителями, батьками. Левко, незважаючи на свою тиху і сором’язливу вдачу, коли виходив на сцену декламувати вірш, проявляв велику відвагу, говорив голосно і чітко. Глянувши на присутніх (на перших лавах сиділи учителі, військові начальники, батьки учнів), він, роблячи жести, декламував: «Брешуть вороги прокляті, бо цього не буде! Тільки право робітниче по всім світі буде».

Кажучи «вороги прокляті», він мимохіть зупинив жест на двох офіцерах НКВД. Секретар парткому, який тут сидів, сказав, показуючи пальцем на Левка Силенка: «Это будет великий большевик-оратор».

Ніхто не знав, що тато «великого оратора» перебуває у в’язниці, як ворог народу. Левко став популярним у школі, був старостою класу. Кожний учень купував у нього квиток на обід. Учні були переважно дітьми шахтарів, і гроші вони мали. А Левко копійки за душею не мав. І несподівано розбагатів. Бо діти, купуючи квиток, не хотіли брати здачі.

Жінки інженерів запрошували Олену до помешкань, щоб вона їм помагала в хатній праці. І вона після роботи приносила харчі для Левка і його меншого братика Василя.

У середині місяця березня вночі у вікно постукав тато. Олена відчинила, він тихо сказав: «З допру групу арештантів гнали до лазні, і конвоїр непомітно шепнув: «Терентію, тікай!»

Вранці найняли у сусідів конячину і воза. Із села Олексій Орлівка вирушили до станції Сердита. По дорозі віз поламався. Усе вивантажили під тином. Тато з матір’ю шість кілометрів носили речі на плечах до Сердитої. Левко з братиком сидів біля речей.

Родина приїхала в Олександрію. Батько Терентій не мав жодних документів. Ніхто на роботу його не приймав. Але в нього була дорога смушева шапка, за цю шапку секретар сільради села Ворошиловка (Богоявленське) дав йому справку, що він середняк. Терентій почав працювати на шахті бурого вугілля. Левко почав ходити до Першої зразкової школи (десятилітки).

Олена жила з синами в Олександрії. Терентій в неділю відвідував родину. Харчування було бідне. Левко любив їсти гірчаки (молочаї) та цвіт білої акації. Він ходив декілька кілометрів на шахту, де тато на шахтарській кухні ділився з ним своїм обідом.

Вертаючись до Олександрії, Левко йшов полем і вирішив на колгоспному полі

31