Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 34

6. Він рано почав думати як доросла людина

Мати Олена сказала синові: «Ми залишилися знову самі, тато далеко від нас. Братик Василько тебе слухає, і я буду радитись з тобою».

У Левка, від восьми років починаючи, не було веселих дитячих років. Він бачив, що не може так, як всі його ровесники, бігати по вулиці, безжурно сміятися. У них є родини. І в хатах кращі достатки. Він ні до кого з них не може дорівнятись. Відчув самітність. Йому здавалося, що він відповідальний за себе, за маму, за брата.

Закінчився шкільний учбовий рік. Школярі збираються йти в радгосп на працю десь вісім кілометрів від села. Усі повинні в сільраді довідку взяти. Левко між ними наймолодший, ростом найменший. Та, може, і його приймуть на роботу?

Секретар сільради Обертас (він одружений з двоюрідною сестрою Левка), даючи Левкові довідку, написав: «син куркуля, позбавленого права голосу». У радгоспі ніхто не питав у школярів про довідки, і Левко порвав цей принизливий папірець.

Дуже рано школярі йдуть в поле. Поле рівне, широке, як море. Кожний школяр веде коня, в сапалку запряженого. За сапалкою йде доросла людина. «Чому такий малий на працю прийшов? Швидше, швидше! Ось бачиш копистку. Я тебе!» — кричить на Левка напарник, що йде за сапалкою. Гнівається, що Левко коня не підганяє.

Левко у сльозах. Ще ніхто в житті на нього не кричав, бо він такий, як мама вчила: слухняний, шанує старших.

Високий чоловік, що йде за сусідньою сапалкою, зупинився, підбіг і: «Чого кричиш на дитину? Не лякай, бачиш, плаче». Крикливий напарник замовк. Ощасливився Левко: думав, що весь світ проти нього, а тут знайшлася людина, яка стала в його обороні.

У неділю школярі після десятиденної праці йдуть на відвідини до родичів у село. За працю їм буде заплачено у кінці місяця. З ними йде й Левко. Він мамі і братові Василькові несе кусник хліба — 200 грамів. А їсти так хочеться. Від кусника відщипує крихти і несе до рота.

Прийшов додому. Дав мамі круглий, як м’ячик, общипаний хліб.

Мати Олена сказала: «Ти аж синій. А ноги!»

Він цілими днями йшов підбігцем за конем. Од твердих грудочок появилися на ногах пухирі і полопалися. В умивальні і туалеті дошки посилані вапном. Вапно пристає до ранок на ногах. Левко не міг вночі спати. А ранком знову підбігцем за конем.

Не в одного Левка у ті часи було таке життя. Багато дітей в 33-му померли у муках голодної смерти. І дитинство Лева Силенка, і початок його юности не можуть викликати жалю чи співчуття. Але згадується про все це тому, щоб люди знали про раннє життя рідного Пророка.

Мати помила Левкові ноги, ранки обклала листками подорожника.

Улюбленою його їжею знову стали молочаї (гірчаки), яких всюди було багато. Ловив Левко вудкою біля греблі, що коло школи, рибку. І вже суп з кропу, бурячиння ставав смачнішим.

Прийшов з Москви новий закон: хто не мав найманої робочої сили, тому повертається право голосу. І до села без страху повернувся Терентій Силенко. Був він з

34