Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 36
викликають в район. У хаті не було й кусника хліба. Дружина Олена, випроваджуючи сина до школи, на сковорідці присмажила кукурудзу і дала жменьку синові і своєму любому чоловікові Терентію. І цього ж дня від сільради Терентія Силенка міліціонер повіз в місто Олександрія.

Коли Левко повернувся зі школи, мати сумно сказала: «У нас вже тата немає. А, може, повернеться?» Через тиждень Олена ходила в Олександрію. У НКВД сказали: «Ваш муж отправлен в исправительно-трудовые лагеря без права переписки».

І більше ніколи і ніхто не бачив Терентія Полікарповича Силенка. Були слухи в селі, що хтось десь його стрічав в Магадані в таборі. Але ці чутки не підтверджені.

Втрату батька Левко глибоко переживав. Не стало людини, якій би можна сказати все, що маєш на серці. Активісти з комсомолу йому в школі казали: «Твій батько ворог народу. А ти куркульський пасинок. Як виростеш, будеш відправлений в Сибір». Левко, чуючи ці слова, мовчав. Ніби це не відносилось до нього. Він рано почав думати як доросла людина.

Михайло Клименко, начальник воєнізованої пожежної команди в ЗУГРЕСі (на Донбасі), приїхав з жінкою в гості до матері Палажки. Загостив й до тітки Олени. І Левко показав йому свої вірші й оповідання. Він читав і сказав: «Будеш відомим поетом. Тобі треба помогти». Дав Левкові десять карбованців і пішов.

Олена сказала: «Аж дивно, він же партійний, і не побоявся зайти до тітки куркульки».

Прийшовши зі школи, Левко починає читати. Олена, прокинувшись вночі, крізь сон каже: «Сину, лягай уже. У лампі гасу мало. Не буде чим засвітити». І Левко прикручував ґніт так, щоб тільки літери було видно, і продовжував читати.

У школі була бібліотека: велика шафа, наповнена книжками. І коли прибували з району нові книжки, учитель Левка кликав на допомогу: Левко переписував в каталог книжки.

На Левка зробила велике враження книга Джека Лондона «Мартин Іден». Його захопила наполегливість Ідена в прямуванні до мети. Головний герой цього твору перемагав голод, тяжку працю, прагнув бути письменником. Мартин Іден став ідеалом для Левка. В цей час він прочитав також книжку про Руаля Амундсена. Видатний норвезький полярний мандрівник і дослідник став для нього взірцем загартованої людини, прикладом вольовости, витривалости.

Левко матері казав: «Ніякі труднощі в житті не будуть для мене страшні. Нарікати на долю не буду. Знаю, не склоню чола перед катами, які забрали в мене мого тата, мого друга, добру людину».

Левко не мав під руками книг з життєписом великих українців, яких би він міг вибрати як свій ідеал. Тому він захоплювався героїчними образами, переважно історичними, про які він читав у книгах зарубіжних письменників.

Мамі Левко таємно говорив: «Виросту, стану Кармелюком. Визволю тата з тюрми і всіх людей, що сидять по таборах Сибіру». Мама відповідала: «Були такі, та їх вже немає. Загинули на Соловках. Ти знову тривожиш мою душу своїми намірами?»

Левко виходив за село на Скитську могилу. Уявляв, що колоски — це живі люди, і

36