Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 40
що хвороби немає, але весь організм виснажений, ослаблений, і ліків на це немає.

Левко поїхав до тітки в Олександрію, а потім пізно ввечері прийшов у село до мами й братика Василя.

Мати Олена побачила худющого і розплакалася.

Два тижні Левко їв печені солодкі гарбузи, варені (вже перестарілі) кукурудзяні качани, свіжі помідори, моркву, смажене насіння гарбузове. І знову наче на світ народився. Він майже щодня ходив за село. Сам сидів на Скитській могилі непорушно. Весь обважнілий думами.

Коли повернувся до технікуму, студенти побачили, що Левко видужав, бо перед цим на уроках під час переклички вигукували: «Хворий!»

Студент Сало (він на третьому курсі), одягнений в гарний багатий костюм, сказав Левкові: «У бібліотеці, що біля Дніпра, хочу з тобою бачитися. Напишеш, ніби від мене, листа до моєї дівчини. Це буде таємниця. Я заплачу. Таємно кажу, що є донос на тебе. Поясню при зустрічі».

У бібліотеці Сало сказав: «Напиши мені поему-листа до Нелі. Щоб її серце повернулося до мене, щоб вона відсторонилася від Остапенка. Пиши, що я буду славним комуністом, матиму великі успіхи, і вона зі мною буде щаслива. А з Остапенком бідуватиме, бо є поголоски, що в нього є підмочене соціальне походження».

Сало сказав, що студент Швець зробив донос на Лева Силенка, що він у бібліотеці у секретному відділі таємно читав твори буржуазного націоналіста Бориса Грінченка. Між учителями є роздвоєння: одні кажуть, що про це треба повідомити в НКВД, інші зазначили, що треба перевірити, поговоривши із студентом Швецем.

Через тиждень біля студентського гуртожитку до Силенка підійшла студентка Ірина з третього курсу. Гарно одягнена і добре відживлена. Сказала: «Моїх батьків розкуркулили, вивезли в Сибір, я живу з бабусею». Левко глянув на красуню спокійно. Не промовивши жодного слова, пішов геть. Думав: «Її підіслали органи НКВД». Це була перша й остання зустріч з нею.

У грудні були вивішені списки: яка група студентів куди їде на практику. Левко здивувався: невелика група кращих студентів їде на практику в Харків у бібліотеку імені Короленка, у списку цієї групи він прочитав і своє прізвище.

Свідомі, достойні українці були стероризовані Москвою. Вони боялися один з одним зустрічатися, обмінюватися думками. Але є диво, яке затаює в собі якусь загадкову зрідненіеть. Українець без слів відчував українця. І між ними витворювалася прихована взаємоприхильність. Перед від’їздом Силенка до Харкова учителька Кравченко, яка згодом була заарештована за націоналізм, шепнула Силенкові, щоб він з Харкова до Кременчука не повертався. Бо, мовляв, Силенко має вплив на групу студентів, які запідозрені в буржуазному націоналізмі.

Лев Силенко полюбив Харків... Голодне місто: хліба у крамницях немає. СРСР виснажений війною з Фінляндією.

Мешканець Харкова знає, що, ставши на горі, можна побачити частину міста, яка має назву Журавлівка. Якщо спуститися дерев’яними сходами вниз, то можна побачити першу хатину праворуч. В ній жив Левко і ще чотири студенти. Всі вони сплять на

40