Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 45
документи, сказав: «Та ж ти літературний працівник... Але то нічого. Поїдеш землекопом у Москву».

Силенко отримав дванадцять карбованців на дорогу і право зайняти розкладачку.

Через три дні наймані на працю від’їжджають у Москву. Силенко купив хлібину, халви, оселедець. Уже готовий їхати у «самую любимую». Але, як завжди, різні пригоди бувають в дорозі: ззаду розірвались його єдині штани. Та вербувальник, товариш Єрмолов, врятував його: позичив йому нитки і голку. Силенко негайно зашив.

Потяг рушив з Києва. І, як ошалілий, мчав до Москви. Силенко стояв, повернувшись обличчям до Києва, дивився у вікно. На очах забриніли сльози. Він сказав подумки: «Вибач, рідна столице, що тяжке горе примушує мене залишати Україну і їхати в Московщину ».\

У Москві вантажівками усіх повезли на Хорошовське шосе, де будується Теплоенергоцентраль. Там стояли нові дерев’яні бараки.

У кожній кімнаті було по двадцять ліжок. Силенко, як був студентом, завжди вибирав ліжко у кутку біля вікна. На підвіконня клав книжки. І тут йому пощастило зайняти ліжко біля вікна.

На другий день завербовані пішли на працю. Був холодний грудень 1940 року. Робітникам видали кирзові рукавиці, лопати і ломи. Кожному бригадир показав місце, де треба копати Квадратну яму, десь метр на метр.

Силенко був в легенькому пальтечку і дуже змерзав. Поруч були усі старші чоловіки, вони також мерзли. Робітники розклали багаття і тупцювалися біля вогню. Левко підійшов погріти руки. Сказав: «О Москва! Варварські ти маєш порядки!»

Цілий тиждень Силенко на морозі довбав ґрунт. Земля глиняна, піщана, глибоко замерзла. Тяжко навіть ломом відколоти. Робітники тупцюються, гатять ломами, а наслідків праці немає.

Силенко помітив, що майже всі робітники є українцями. Є й з Воронежа молоді хлопці, але вони говорили по-українському. Всі вони розбудовують «самую любимую».

Силенко думає: «Чому торжествує безглуздя? Чи не краще, щоб ці робітники взимку виконували роботу більш продуктивну, ідуть же будови бараків? А прийде весна, земля розтане, нетяжко буде копати й ями».

Ні Силенко, ні інші не виконали норми. Йому, як і всім робітникам, дали по кілька карбованців. Він купив котелок, пшона і на величезній плиті, де було з десяток котелків, варив куліш.

Його перевели на лісопилку. Тут же, на ТЕЦі. Він з напарником кантував довгі соснові стовбури і вагонеткою підганяв їх до лісопилки.

У неділю Силенко їхав у Москву — він їздив сам. Оглянув Красну площу, але тому, що багато книжок прочитав, перед його очима стояли шибениці, на яких ще з часів Івана Грозного погойдувалися на Красній площі грознівські «враги народу».

Стоїть велика черга. Люди йдуть оглянути большевицьку святиню — труп Леніна.

Дивлячись на обличчя людей, які стоять в довгій черзі перед Мавзолеєм, Силенко думав: не йдуть вони, щоб поклонитися вождеві диктатури пролетаріату.

Коли б у Мавзолеї лежало тіло хана Батия, фараона, султана, монарха Петра І, була б

45