Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 57

11. Перед Дажбогом обітницю склав

Вирушаючи в дорогу, син сказав: «Мамо, ми декілька днів жили у спогадах, розповідали один одному про минуле. Згадую: на початку 30-го року наш мудрочолий дід Трохим часто мені, маленькому, про Дажбога оповідав. Пристрасно. Заповітно. Я, натхнений його священними оповідями, почав вірші складати. Вірю: Дажбог живе в мені, як світло Сонця, а я живу в Дажбогові.

Тоді, як нас вигнали з хати взимку і ми знайшли прихисток в холодній кімнаті у баби Чумачихи, я перед Дажбогом обітницю склав, що напишу книгу «Велике Світло Волі». І вона допоможе Україні стати вільною. Намір цей роками виношую в душі. Поїду в Київ, там мої приятелі, є бібліотеки. Почну писати».

Мати поклала долоню на схилене синове чоло: «Сину мій, благословляю. Іди у світ з Дажбогом, з світлим Господом роду нашого».

З ранніх дитячих літ формується світогляд людини і в багатьох залишається непорушним впродовж життя. Знаємо, Тарасові Шевченкові також дід оповідав про гайдамаків, Ґонту, Залізняка. І оповідання ці зробили незабутній вплив на свідомість Шевченка.

Силенковий дід Трохим умів оповідати про Дажбога, як артист-самородок. Він то підвищував голос, то говорив притишено, то руку піднімав до неба, то клав долоню на серце, промовляючи до Дажбога. Внук Левко був зачарований, не зводив очей з дідового обличчя. Слухав заворожено, кожне слово, дідом сказане, ховав у глибинах своєї душі, як святість Божу.

Сам дід, мабуть, не усвідомлював, що він підсвідомими спонуками формував світогляд свого внука, запалював у Його душі духовне вогнище віри в рідного Господа.

Йшли роки, і постійне думання Лева Силенка про діда, Україну і світлого Господа Дажбога устійнювало в Його душі почуття самітности. Маючи на увазі дідові поради, Він про любов до Дажбога людям не говорив. Лихі люди, як казав дід, піднімуть на глум або покалічать. Левко ріс і глибоко в душі відчував несусвітне щастя: Він має те, чого ніхто не має. Він має рідного Бога, який завжди є з Ним. У такій вірі формувалася рання свідомість Пророка, Засновника РУНВіри.

Силенко глибоко повірив доброю юною душею, що в Його душі живе Дажбог. І Він живе в Дажбогові. І це знає тільки Він. І про це нікому не скаже. Так у Нього утверджувалося почуття вищости. Він в душі тішився, що Його не радує ні образ Леніна, ні образ Ісуса. І Його не може злякати ні піп хрестом, ні міліціонер червоною зіркою. Він їм не вірить. І вони ніколи не взнають, кому Він вірить. І цю тайну Він понесе в світи. І коли не буде кому її відкрити, забере її з собою до прадіда Богдана, який, як казав йому дід Трохим, сам жив у землянці в Чорному лісі. Умів вести таємні розмови з Сонцем, зорями, вітрами. І живився Він сушеними ягодами, сухарями, пив джерельну воду, настояну на зіллі, і про прадіда Богдана є згадка в книзі «Навчання. Пісні. Молитви» на сторінці 19—20 (СпрінгГлен, Ню-Йорк, 1987 рік): «Внук Лев питав: «Звідки ви, дідусю, знаєте про Дажбога?»

Дід: «Про Дажбога я чув від свого діда Богдана. О, тепер таких дідів немає! А йому

57