Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 6
Силенкова віра в Дажбога йде в парі з найсвітлішими здобутками науки. Його концепція Єдиного Господа Дажбога збудована за законами Всесвіту, якому підпорядкована Людина нашої прекрасної Планети.

У журналі «Київ» (ч. 2, 1994) Він пише: «Я вірую: Дажбог Свідомість Світу. Людина постала з Свідомости Світу. Свідомість Світу — самоволодіюча Всевишня Сила. Дажбог — Світло, Безмежність, Вічність, Гравітація, Самонаснажуюча (вічна, незнищима) Дія (Енергія) несвідомого і свідомого буття».

Наше слово «свідомість» постало з санскритського слова «свадамая», що значить «самоволодіння», «самоствердження». З двох слів, поширених у «Ведах», «да» і «ба» на світанку нашої історії було оформлене величне слово «Дажбог», тобто Датель буття.

Лев Силенко влітку 1964 року почав на ротаторі видавати журнал «Рідна Віра» (накладом 950 примірників) у Вінніпезі (Канада). Він (у спогаді) зазначує: «Є рідна мова, є рідна хата, є рідна школа, але досі ніхто і ніде не сказав, не написав, що в українців є Рідна Віра. Це тому, що в українців віри чужі, принесені з Римської імперії, з Азії».

З назви журналу «Рідна Віра», який ширився в Діаспорі, постали терміни Рідна Віра, рідновіри, рідновір, рідновірський, які тепер часто стрічаємо в газетах, журналах і книжках в Україні.

У 1966 році Силенко почав у Чикаго видавати часопис «Самобутня Україна», в якому, зокрема, написано, що Україна ще не має української інтелігенції, і в цьому причина її несусвітнього горя. Українці з дитячих літ виховані у школах чужої духовости, чужих інтерпретацій історії України, не мають ні чіткої української свідомости, ні виразного українського способу мислення. В українців поняття Бога, релігії, моралі і культури пригноблені іноземними поняттями.

Є переконання: духовні вартості тієї чи іншої релігії в житті людей відіграють важливу роль. Учитель Силенко в своєму вченні проявляє релігійну толерантність, зазначуючи: чим більш благородна релігія, тим більш вона толерантна. Релігія, яка навчає вірити в Бога і милосердно ставитися до людей, правдива релігія. Але це не значить, що людина повинна шукати релігію, приглядаючись, яка краща. Усі добрі матері добрі. Та найкраща мати рідна. Зі всіх добрих релігій найкраща релігія рідна. І так каже індус, сповідуючи індуську віру, юдеєць, сповідуючи юдейську віру, японець, сповідуючи японську віру. Але так ніколи не скаже сповідник інтернаціональної релігії, бо в нього немає національної моралі. Він вибрав чужу релігію і каже, що вона найкраща, бо він її вибрав. Релігія в достойного сина Народу — це рідна мати. Хіба матір можна вибирати і казати, що з різних матерів вибрав найкращу?!

Пророк каже: «Неморально від рідної релігії відрікатися і поклонятися іноземним святощам. Коли рідне недосконале, зроби його досконалим. Коли воно бідне, зроби його багатим. Не будь приймаком у храмі іноземних розумінь Бога, моралі, культури. Будь майстром свого «Я». Чим більш толерантна релігія, тим більш вона досконала. Хто сильний, той не боїться слабшого за себе. Усі слабкі і недосконалі релігії жорстокі, нетолерантні, вони бояться тієї чи іншої релігії, в яких є світліші і могутніші ідеали, благородніше розуміння Бога».

Учитель Силенко своїми мислями звеличує Єство Людства. Він є Його світлим

6