Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 61

12. «Треба поставити пам’ятник князю Святославу Хороброму»

У Києві Лев Силенко зупинився в родині Олекси Повстенка, заприятелював з його сином Юрієм. Вони майже однолітки. Юрій повів Лева до Андріївської церкви. У неділю там було чимало людей. Піп, піднявши хреста, оповідав про Ісуса, сина Господа Саваота, Бога народу Юдейського. Молився за боголюбне німецьке військо, за великого фюрера Гітлера. Старі, згорблені бабусі ставили свічки перед Архангелом Михаїлом, перед Ісусовими апостолами, молилися до діви Марії. І просили в неї, щоб вона їхні душі забрала до царства небесного.

Біля церкви Юрій познайомив Лева Силенка з письменником Аркадієм Любченком. Вони пішли На Володимирську гірку. Юрій сказав Любченку, що Силенко є поетом, і добре було б, щоб Він прочитав дещо.

Силенко завжди ходив із зошитом своїх віршів. Дивлячись на Дніпро, почав декламувати:

Із дна Дніпра встає Дажбог Святий,

Щоб розбудить серця тихонімі.

Щоб українець був весномлодий,

Щоб Сонцем був у світовій пітьмі.


Молюся духу Предків, що живе

В Дажбожім Царстві вічністю віків.

Туди душа на крилах дум пливе,

Щоб привітать киян — богатирів.


(Цей вірш повністю надрукований в «Новому Шляху», Вінніпег, 1956 р.).

Силенко читав натхненно, з патосом і ніби з докором князю Володимиру, що ось тут стоїть перед ним, тримаючи хрест, у одязі грецького базилевса.

Аркадій Любченко спокійно мовив: «Хочете повернути колесо історії, вести народ тисячу літ назад... Нагадуєте Дон Кіхота, який їде на коні, щоб воювати з вітряками».

Силенко відповів: «Якщо плем’я сотні літ живе у рабстві і вже так обважніло рабськими навиками, що й рабства не відчуває, то хай воно і гине у тьмі рабства. Я вірю, що тисячу літ назад не треба повертатися, щоб бути вільним народом. Треба в своїй душі воскресити ідеал волі, який ніколи не старіє...»

«Тут, над цим Дніпровим берегом, треба поставити пам’ятник князю Святославу Хороброму, який тримає в руках золоте Знамено Дажбоже, Символ Духовної Волі України. Ми повинні повернутися самі до себе, щоб ми були ми. Саваот, Господь юдейський, він не наш батько. І ми не його діти. Ми не юдеї, ми русичі. Дажбог — Святий Дух незалежности душі нашої. Славлячи Дажбога, я славлю свій народ, його землю і його волю».

«Пане Любченко, я не повертаю колесо історії назад, я іду вперед не як безбатченко без роду й імені. Я йду в майбутнє з Дажбогом, рідним Господом моїм. І в цьому є мій поступ, а не регрес».

Юрій сказав, що Віктор Приходько влаштовує вечір письменників, поетів, буде Ніна Калюжна та інші, і Силенко читатиме свої вірші.

Любченко: «Силенко, Ви зайдіть до мене з зшитком своїх віршів. Принесіть пляшку

61