Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 63
цьому не винувата. Я Вам співчуваю. Ваші батьки, щоб Ви не втратили польських почувань і не зблизилися з українцями, привили Вам хворобливе почуття вищости. Це Вас робить нещасною людиною. Бо ви, живучи в оточенні українському, чуєтеся самітньою.

Скажіть, чому до мене говорите не по-польському, а по-московському? Не морально жити в Україні, їсти український хліб з долонь українського хлібороба і глумитися над його душею, його мовою і його національним коренем.

Поляки у Києві були зайдами, так як і татари, і москалі. Українці поєднані з небом і землею України, так як поєднана дитина в утробі матері з пульсом материнського серця. Полькою можете Ви бути, живучи в Україні. Але добре, щоб Ви були світлою моральною полькою. І не принижували Польщі своєю холопською сліпою ненавистю до українців. Будьте шляхетною донькою свого народу».

Полька Ванда стискала свої кулачки, червоніла з ненависти і злоби. Рвучко встала і пішла геть.

Лев Силенко сидів і дивився на школярів, які бігали перед ним. Підкликав їх до себе, запитав: «Хто з вас є українцем?» Вони переглянулися між собою. Одна дівчинка, два хлопці сказали, що вони є українцями. І заговорили до Силенка по-українському. Він мав у кишені смажене соняшникове насіння. Пригостив їх насінням. Сказав: «Якщо ви українці добрі, говоріть на мові рідної мами. В усьому світі так є, що тільки рідна мова є рідна».

На літературному вечорі, який відбувався в одній з кімнат на Фундукліївській, Віктор Приходько сказав, що він організовує капелу бандуристів, і бажаючий може записатися, отримати довідку, тоді ніхто йому не буде казати, що він без праці і житла. Силенко записався.

Присутні читали вірші, оповідання. Поет Нольдін (кажуть, що він був білогвардійцем) з патосом читав поему про Петра І і «Єкатериновських орлов». Силенко всюди і завжди був Силенком. Коли почали обговорювати прочитане, Він сказав: «Коли б тут був присутній Тарас Шевченко, Він би обурився. І прочитав би те, що написав про Петра І і Катерину II в «Кобзарі». Як усі бачите, я худющий, змарнів, бо харчуюся глевким просяним хлібом. Поему про «Єкатериновських орлов» сприймаю як особисту образу. Пане Нольдін, ваші Єкатериновські орли у Києві так потрібні, як і арабські осли. Знаємо Потьомкіна, Орлова і їм подібну єкатериновську шушваль. І ви ними гордіться, а нам вони не потрібні».

Силенко прочитав свої вірші (уривки з поеми «Дажбог», а також з вірша «Батьківщина»):

«Ти Бога дар, освячений кришталь,

Ти юнь садів і щастя злоторіг,

Тебе топтали обри і москаль,

Орда татар і лютий печеніг.


Ти синь очей, огнем горючий мак,

Ти медоцвіт і схрещені шляхи.

Тебе любив, як матір син, косак,

Коли ненависть сіяли ляхи.

63