Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 67
партизанів, треба мати поручителів, які знають пароль і доведуть, що ви український патріот. І тільки тоді можуть прийняти. Ви, бачу, щирий українець. Але вас тут ніхто не знає. Ви просто зайшли, щоб у селянина попрацювати і мати хлібину на дорогу».

Лев Силенко проходив вулицею. Несподівано два українці поліцаї (і це було недалеко від церкви) спрямували на нього гвинтівку. Сказали, що Він арештований. Посадили Його на воза і кудись везуть. За Верхнім Синьовидним є дорога в гори. Під горою стрімкою великий густий ліс. Він бачить, що ці два поліцаї тримають гвинтівки напоготові, оглядаються навколо. Адже ті чи інші партизани на них можуть напасти.

Приїхали у маленьке містечко Сколе. Тут Силенко показав у поліції свою посвідку, хто Він і звідки. Сказав, що зупинився у Стрию.

На третій день з Стрия прибули жінка і чоловік, в яких Він жив. Силенка відпустили на волю.

(Варто, між іншим, згадати, що минуло майже 20 років від того часу, як виїхав Силенко з Стрия, Він мав доповідь у Клівленді (Огайо). До Нього підійшов чоловік з жінкою і сказав: «Пригадуєте, Ви жили в нас у Стрию. Ми їздили у Сколе Вас визволяти. Є тут і ті два поліцаї, які Вас арештовували».

Силенко відповів: «Поліцаї виконували наказ свого коменданта. Вони не були жорстокими зі мною. Не нарікаю. Але було б добре, щоб вони послухали мою доповідь»).

Селянин їхав у Борислав. Погодився взяти з собою Силенка, який, крім маленької торбини, жодних речей не мав. У Бориславі Силенко думав: це ж в цих околицях народився Іван Франко.

Дивився Він на вулиці і на деякі нафтові скважини, ніби приглядався, чи справді Борислав сміється.

Та вночі замість сміху Борислав був переляканий: кружляв якийсь літак і скинув бомбу. Казали, що американський. Ніби по осколках бомби можна було визначити.

Силенко йшов далі на захід. І зупинився у містечку Ярославі. Усюди чути польську мову, місто чисте, приємне. Мабуть, воно було засноване Ярославом.

З цікавістю Він спостерігав життя поляків, оглядав їхні села, прямуючи до Перемишля.

Є враження, що польські села є багатшими, ніж села в Галичині. Та не можна стверджувати, що Галицька земля бідніша. Галичина була колонією, яку виснажувала безжалісно Реч Посполита. І хоч Польща, здається, більше окатоличена, ніж Галичина, але менше можна побачити «розп’ятого Бога», з ребер якого червоніє кров. На Силенка такі, з глини чи гіпсу зроблені, образи (ідоли) робили гнітюче враження. У душі Він не міг погодитися, що Бога треба показувати в такому нещасному вигляді. Бог голий, тільки лахманина прикриває частину тіла.

Допитливий, вразливий, спостережливий Силенко галичанинові Дідушкові, який ішов з ним, спокійно сказав: «Якщо це Бог, то в нього всі частини тіла є божі. Він безгрішний. І пощо приховувати ту частину тіла, яку християни називають гріховною? Немає хотіння вірити в розп’ятого. Мабуть, тому поет Осип Маковей написав: «І тут у горах хрест, от край проклятий, куди не глянеш — усюди бог розп’ятий». Пане Дідушок, навколо життя тривожне, і в кожного на душі неспокій: падають бомби, чути гул гармат.

67