Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 72
мене приютили. Ідіть, я вам віддам своє ліжко». Зрадів Повстенко з дружиною. Вони почали жити в одній кімнаті, Силенко розмістився на розкладачці.

В усіх більших містах Німеччини в американській, французькій, англійській зонах є великі табори українські. Та думка в усіх була одна, що найбільший з них є в Авґзбурзі (Зомме-Казерне), де скупчилася, якщо можна так сказати, українська еліта. Є люди різних професій і з різних областей України, але кожен називає себе галичанином.

Ширяться чутки: Сталін, Черчілль та їхні союзники у Ялті підписали договір, що з Німеччини усі громадяни СРСР будуть під воєнним конвоєм передані Сталінові, який вважає їх ворогами народу, вислужниками фашизму.

Усі галичани вважалися польськими громадянами, і Сталін не мав права їх силою вивозити до СРСР. Були випадки, що деякі американські офіцери давали накази своїм солдатам, щоб вони оточили український табір і, погрожуючи автоматами, усіх силою заганяли до вантажних авт.

І були випадки: чоловіки різали на руках вени, жінки з дітьми вискакували з троків, які переїжджали через міст, і тонули в бурхливій ріці. В таборі всі говорили, що мати українка тримала на руках немовля, а за руку п’ятилітню донечку, яка казала: «Мамо, я боюся». Мама відповіла: «Доню, з мамою не бійся умирати...» І жінка з дітьми викинулася у річку.

Такі тривожні вістки дійшли до генерала Айзенгауера. Він дав наказ: силою людей до «совєтського раю» не вивозити. Усі в таборах облегшено зітхнули. Життя стало спокійнішим. До таборів постійно прибували українці, втікачі з «совєтської» зони. Прибували й солдати, які не хотіли бути в совєтській армії. Вони в тому чи іншому таборі знаходили притулок.

72