Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 74

У кімнату No 10, у якій жив В. Війтенко, В. Шаян і поет М. Орест, брат відомого неокласика М. Зерова, зайшов Силенко з професором В. Державиним, єгиптологом і літературним критиком. Державин сказав: «Хотіли бачити Силенка? Ось він. Зараз прийде й Дончук, професор Міяківський та інші».

Коли зайшла Оксана Лятуринська, Шаян сказав: «Хвильовий закликав орієнтуватися на Європу. Що там Європа! Треба орієнтуватись на Індію. З Індії прийшла культура і духовність в Європу, з Індії в Європу прийшли «Веди», «Рикведи», якими є захоплені німецькі філософи. Нам треба відновити міфологію з її численними богами. І ось у мене є збірка віршів про Перуна, є статті про Хорса, Сварога. Оксана Лятуринська повністю підтримує тих, які пишуть вірші про богів. Вся її поезія — це ніби наша міфологія».

Усі присутні мовчали, і зовсім молодий учень професора Чижевського Лев Силенко сказав: «Усі ви старші люди, по роках я міг би бути вашим сином. Пробачте мені, коли говоритиму емоційно. Нам, українцям, не треба орієнтуватися на Європу чи Індію. Планета Земля кругла. І там, де Україна, є центр Планети. Орієнтуймося самі на себе. Нам, українцям, вистачає свого розуму і своєї душі, щоб ми були творцями своїх духовних цінностей. Самобутніх і світлих, як Сонце. Я проповідую віру в Єдиного Господа, і хай святиться ім’я його Дажбог. Крім Дажбога немає бога. В моїй душі є мій Бог. Я не потребую ні чужих релігій, ні чужих богів. Я не раб Європи, і боги Індії мені не потрібні.

Але я хочу усі думки усіх Вас шанувати, з вашими дослідами знайомитися. І ні в чому Вас не переконувати. Будьте такими, якими Ви є. Мені дайте право бути таким, яким я є. Слава Дажбогу, Господу України-Руси».

Юрій Клен взяв портфель, в якому лежав рукопис «Попіл імперії», і сказав, що він спішить на потяг. Державин пішов за ним. М. Орест зазначив, що він не вважає себе християнином, Шаянові досліди з міфології не визнає і не відкидає. Лятуринська висловилась, що Силенкова віра в Дажбога (монотеїзм) — явище нове і дивне: «Що ж ми маємо робити зі всіма іншими богами? Шаян і я написали багато віршів про Перуна, Хорса, Сварога, міфологія збагачує нашу поетичну уяву. А Силенко ще нічого визначного не написав, і невідомо, чи напише, хоч Державин вважає, що з нього може вирости український Шекспір».

Ні до чого не договорившись, усі розійшлися. Силенко на площі табору зустрів земляка Степана Рубана, який Йому сказав: «Ти чув таке? Тиждень тому я розмовляв з Шаяном. Він читав мені вірші про Перуна, а тепер усім розказує, що я прийняв присягу і став «лицарем ордену бога Сонця». Він має біля себе юнака Богдана Війтенка. Оце й весь орден. Шаян вважає себе учнем польського професора Стасяка, який тепер перебуває в Англії. До нього збирається їхати».

Силенко відповів: «В таборі є тільки три особи, які згідні з моєю вірою в Дажбога Єдиносущого. Вони Шаянове писання відкидають, як щось неповажне».

У Авґзбурзі (в таборі Зомме-Казерне) у 46 році В. Шаян написав вірші «Орден бога Сонця» і «Повстань, Перуне». У листах до знайомих і при всякій нагоді згадував, що письменники В. Чапленко, В. Барка, М. Орест, Лев Силенко, В. Державин є його учнями і «лицарями ордену бога Сонця». Усі знали, що такого ордену немає, а є тільки вірш, написаний Шаяном.

74