Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 83

16. «Я хочу Вас усіх оборонити»

Лев Силенко потягом повертався з Парижа до Нового Ульму. Оглядав з вікна вагона французьку землю, а потім німецьку. Та думами Він був, як завжди, в Україні.

Раніше Він читав багато книг про життя знаменитих людей Франції, а тепер Він мав можливість оглянути Париж, ріку Сена, історичні будівлі й музеї. Якось сумлінно і ретельно французи зберігають пам’ять про своїх великих синів. Є відчутний вплив римської духовости і римського стилю в політичному житті Франції.

«Усі вторжники, які вторгалися на землі України-Руси, — думав Силенко, — нищили історичні пам’ятки народу, й це жорстоке нищення почалося під час кривавого хрещення киян.

Хрестителі, під’юджені грецькими архиєреями, палили в Києві скарби народної культури, дерев’яні Святині і статуї, що стояли в них; палили договори, підписані між Києвом і Константинополем. Нищили всі ознаки сили, слави, могутности Київської Руси. І особливо з ненавистю ставилися до Трисуття (Тризуба) — Дажбожого знамена».

В Новому Ульмі Лев Силенко вирішив створити об’єднання внуків Дажбожих, яке б мало бути релігійним — з ідеалом віри в Єдиносущого Господа з ім’ям Дажбог.

У Зомме-Казерне (біля Авґзбурга) у величезному таборі скупчилася, якщо можна так сказати, українська еліта. І тут вже діють численні партії. Націоналісти (бандерівці і мельниківці), є партія соціалістів, яку очолює Феденко, є партія українських комуністів, яку очолює Майстренко. І є революційні демократи, яких очолює Багряний, є гетьліанці-монархісти, є селянська партія та ряд інших.

Силенко, маючи доповіді у численних таборах українських, придбав багато прихильників, знайомих. Та головну увагу звернув на молодь (на таких, як він сам). Вісімнадцяти-двадцятилітні юнаки належали до СУМу (Спілки Української Молоді), яку очолював наддніпрянець, бандерівський діяч Олекса Калинник.

Силенко, як уже було зазначено, не належав до жодної партії чи організації. Він видав на ротаторі три числа журналу (тиражем по 300 примірників) «Нове лицарство», в якому помістив (у двох числах) на декількох сторінках «Молитви Духові Предків». Молоді люди, які гуртувалися біля Силенка, бачили, що Він безпартійний націоналіст, проповідує віру в Дажбога. А про Хорса, Стрибога, Перуна, Макошу та інших богів не згадує.

Між юнаками, які об’єднались навколо Силенка, є ще й католики і греко-православні, які хитаються. Силенко вважає, що юнаки ще не підготовлені. З ними треба багато говорити, і тому Він на їхнє прохання в одному з чисел «Нового лицарства» зазначив, що християни-українці воскресіння Христа пов’язують з воскресінням природи в Україні. І так було після прийняття християнства. Архиєреями чужовір’я «християнські свята поставлені були на час свят дохристиянських» (і про це зазначає й митрополит Іларіон—Огієнко). Щоб приспати українців в рабстві, треба було їх обманути двоєвір’ям. (І про це читаємо у «Святому Вченні», с 197—200; у «МАГА ВІРІ», 50-й День: «Як двоєвір’я пригноблює духовні сили народу»).

Після виходу в світ «Нового лицарства» молоді люди ще більше горнулися до свого лідера. Казали, що таке толерантне роз’яснення понять «різдво», «воскресіння» допомогло

83