Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 87

«Я був Вами дуже захоплений, а тепер, бачу, Ви атеїст, безбожник, не вірите в Христа», — обурено сказав священик.

Силенко спокійно відповів: «Ті, які з живого сотника Івана Ґонти здирали шкіру, проявляли нечувану жорстокість, вірили в Христа, християни катували християнина Ґонту, брата во Христі. Я українець. І ніякій людині в житті не завдав болю, нікого не скривдив, бо такий склад моєї вдачі. Хочеш бути щасливим, ні в якої людини не відбирай щастя.

Ні, я не атеїст, не безбожник. Я вірю, що Бог один! Але на світі є багато релігій тому, що є багато неоднакових розумінь Бога. У арабів є арабське розуміння Бога, і вони по-рідному його називають — Аллах. У юдеїв є юдейське (старозавітне і новозавітне) розуміння Бога, і всі вони його називають Саваот. Мене родила українська жінка. Я маю українське розуміння Єдиного Господа. І хай святиться ім’я його Дажбог. Ні, ні! Дажбог не ідол, не бовван, я не поганин. Дажбог — Датель буття несвідомого і свідомого. Дажбог Милосердний, Єдиносущий і Вічносущий. Дажбог Любов, Святий Дух України-Руси, Дажбог мій рідний Бог. Я люблю свого Бога.

Ви, пане отче, вірите, що Ісус є Вашим Богом, то чому Ви нехтуєте його першу Заповідь: «Люби Господа Бога свого», «це найбільша й найперша заповідь» (Маттей, 22, 36— 38). Отже, не Чужого, а Свого. А хіба Саваот, Господь юдейський, є вашим Богом? Хіба ви юдеєць? Я люблю Бога свого, Бога народу українського, А ви, отче, любите Бога чужого, любите Саваота, Бога народу юдейського».

Панотець хрестився тремтливими руками, перелякано вимовив: «Антихрист».

Силенко відповів: «Ні, ні! Я ні христ, ні антихрист Бог є в мені, і я в Богові. І в цьому моя свята правда. Немає віри, вищої за Правду. Ви українець. І я українець, любімо Бога свого!

У «Біблії» є поняття, які нам не подобаються чи подобаються. Та ми не маємо жодного права зневажати те чи інше святе письмо — «Біблію» чи «Коран». Панотче, я ваших релігійних переконань не критикую. Навпаки — проявляю терпимість. Але й ви з пошани до віри Христової не зневажайте мою віру в Дажбога».

Священик вийшов з кімнати і уважно оглянувся, чи ніде нікого немає. Пішов. Силенко глянув у вікно: «Чи піде парох у комендатуру табору, чи ні? » Опісля виявилося, що він був доброю людиною. І, видно, нікому і ніде не говорив про свою розмову з Силенком.

Комендант табору полковник Долуд гуртує біля себе людей, переважно селянські родини. Він планує організовано виїхати до Бразилії і там заснувати нове селянське поселення. Запрошував і Силенка приєднатися до цієї спільноти. Силенко відповів, що Він походить з роду синів землі, але хоче жити там, де є великі бібліотеки. Планує поїхати до Ню-Йорка або до Торонта. Адже тепер люди вже починають їхати в Америку й Канаду.

Український Допомоговий Комітет прислав Силенкові виклик на працю до Рочестера (Ню-Иорк Штат). Він мав би працювати у відомій на весь світ фірмі «Кодак». Пройшовши медичну та всі інші комісії, Він із сотнями інших українських людей прибув до Бременгафена. Тут уже було кілька тисяч українців.

По табору було оголошено, що в залі їдальні відбудеться свято на честь листопадового зриву, очоленого славним сотником Вітовським. Запросили Лева Силенка

87