Через два дні українці вибрали Силенка бути своїм провідником на кораблі. У кожної групи — литовської, естонської, польської — був вибраний свій керівник.
Коли велика колона з валізами вже стояла біля машин, щоб їхати до порту і сідати на корабель, два поляки-поліцаї затримали Силенка, нічого Йому не сказавши. Він пішов до голови Українського Допомогового Комітету професора Рудка, який Йому сказав: «Не тільки Ви, десь двісті осіб тільки українців не допущені до корабля згідно нового закону сенатора Меккерена. Ви у документах зазначили, що були два місяці у радянській армії. Учителі, інженери, солдати і всі люди з території Совєтського Союзу вважаються людьми, які зміцнювали СРСР, і тому не бажані в Америці».
Окремим потягом декілька сотень українців, і між ними Силенко, знову повернулися до Авґзбурга. Всі вони розмістились по таборах.
Вразливий, завжди емоційний, з розвиненим почуттям справедливости, Силенко сказав українцям: «Ми скривджені. Американці можуть нас, як людей, які співпрацювали з Сталіном, відправити до СРСР. Я хочу вас усіх оборонити. Якщо є справедливість на світі, ми переможемо».
І Силенко написав «Відкритого листа до американського народу» на чотири сторінки машинопису. Відніс цього листа до Центрального Представництва Української Еміграції.
Голова Представництва професор Чуйко сказав Йому: «Ми всі обурені таким ставленням до українців, і наше Представництво готує листа військовій комендатурі. Пошлемо й до Вашингтона. Але коли я прочитав Вашого «Відкритого листа», то побачив, що Ви написали краще. Дуже сильно і переконливо. Знайдіть спосіб перекласти на англійську мову, ми кілька сотень видрукуємо і всюди розішлемо».
Старенький, з сивою борідкою, професор Болдарів (визначний фізик) мав дружину англійку, з якою був одружений ще в Києві. Він її возив на возику, бо в неї паралізовані ноги. І дружина професора, захоплена «Відкритим листом», переклала його на добру англійську мову. Старенька, хвороблива, зовсім сива жінка з сльозами на очах указала: «Я ще більше полюбила українців, зустрінувшись з таким молодим генієм. Приходьте до мене, я Вас буду безкоштовно навчати англійської мови».
«Відкритий лист» був в українській і англійській мовах поміщений в газеті «Свобода» (Ню-Джерсі, США), а також в англомовних газетах. Впливові українці поширили цей лист між сенаторами і конгресменами Америки. Був він посланий до англійської королеви, до папи римського, до Шарля де Голля та інших голів європейських держав.
У редакційній статті газети «Свобода» за 9 березня 1951 року зазначається:
«Твердження Лева Силенка (Орлигори) — це голос мільйонів таких, як він. Цей голос мусить бути доведений до відома тих, хто встановлює і здійснює сьогодні американську закордонну політику. Від цього бо може залежати доля Америки і цілого