Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 97

19. Силенко в країнах Центральної Америки

Подорожував Силенко автобусом. Оглядав мексиканські пустелі, селища, міста. В місті Гвадалахара фільмував базар. Дивувався: на столах лежать черепи з голів овець і кіз, наповнені вареним мозком. Люди купують і їдять, як щось дуже смачне.

У Мехіко (столиці Мексики) Силенко зустрівся з українцем Богданом Борисом, який тут живе вже 35 років, одружений з донькою вождя індіянського племені, має двох дорослих доньок і сина. Б. Борис своїм автом повіз Силенка 65 км на південь від Мехіко, щоб оглянути ацтекські піраміди. Все важливе Силенко фільмував, знімаючи документальний фільм «Тропічна кантата». Він об’їхав Мексику, Гватемалу, Гондурас, Сальвадор, Нікарагуа, Коста Ріко, Панаму.

У Нікарагуа вирішив поїхати, проявивши відвагу, на найманому авті в джунглі, щоб познайомитися з життям місцевих племен.

У Манагуа (столиці Нікарагуа) Силенкові сказали, що їхати в джунглі, де живуть самобутнім життям племена Рама, Міскіто, Сумо, небезпечно. Вони вороже наставлені до місіонерів віри Христової (вважають їх хитропідступними людьми), а також до комуністичних пропагандистів, які, як стало відомо, співпрацюють з католицькою церквою в Нікарагуа. Як сказав вождь одного з цих племен католикам, «ви нам принесли мертву перехрещену деревину, кажете, щоб ми їй поклонялися, бо на ній десь там у Азії висів юдеєць, який є для вас Богом. Ми до мертвого дерева не поклоняємося, і нам чужого Бога не потрібно. Ідіть геть від нас!»

Племена Рама, Міскіто, Сумо мають свої окремішні релігії, самобутні. Обожнюють статуї своїх Предків, вірять у силу дій їхнього Духа.

Лев Силенко, згадуючи про свою поїздку в джунглі, каже, що тепер, може б, і не відважився відвідувати ці племена. Та, будучи молодою людиною, не боявся небезпек. Вірив, що аборигени в джунглях Йому нічого злого не заподіють, коли Він не зневажатиме їхніх святощів.

Зустрівшись із племенним вождем, Він побачив на стіні з дерева вирізану статую, яка символізувала образ їхнього святого Предка. Силенко, молитовно склавши руки, поклонився, щоб проявити пошану до інакшевіруючих. Це зробило на всіх одноплемінників велике враження. Вони Його, підтанцьовуючи, вітали, як свого почесного гостя. Племенний вождь трохи знав іспанську мову. Лев Силенко йому сказав, що українці мали віру Предків своїх, та хрестителі вогнем і мечем їх примусили вірити в юдейця Ісуса. Слова ці так розчулили вождя, що він поклав перед Силенком дари землі своєї: банани, дині, кавуни та інші овочі. Силенко ще таких смачних бананів ніколи не їв. Вони вистигли на стеблі і були солодкими і соковитими.

Незважаючи на те, що ці люди вороже наставлені до чужинців і їхніх релігій і мають примітивний спосіб життя, вони милі й мирні люди. Відчули, що Силенко шанобливо ставиться до їхньої віри, звичаїв, обрядів. Не думає їх навертати на ту чи іншу релігію. Навпаки, Він їхньому племенному вождеві сказав: «Хто зневажає Рідне, а поклоняється Чужому, той не має пошани до себе. Хто не має пошани до себе, не може пошанувати свого племени, своєї землі і Духа Предків своїх».

97