Тридцять другий день.
релігії, чужі соціяльні й політичні твердження і не вести свій народ до чужих мавзолеїв і вівтарів (до мавзолеїв і вівтарів Ватикану-Юдеї, Візантії, Московитії).

Вожді Народу Українського, натхненні Рідною Українською Національною Вірою - велетні Духа і Дії. Вони вміють самі себе поневолювати (вони самі собі наказують бути невсипущими, достойними духом і тілом).

Вони з погордою ставляться до особистих матеріяльних пишнот. Вони вміють карати зрадників народу, щоб здраствувала воля народу, і вони вміють в себе (в хвилину безвихідну) свідомо відбирати життя, щоб не бути в полоні, щоб бути світлим носієм звання достойного воїна Вітчизни.

Народ, в якого сини і дочки втратили вольовість, приречений жити в неволі. Плекання вольових Українських Людей справа така складна, що жодні ідеї її за тиждень здійснити не можуть.

Треба свідомо творити роди вольових людей (аристократів духа і чину). І з них зачати могутній стан, який би своїм життям (наявними життєвими прикладами) учив співвітчизників волі вольової, практичного мислення і вів їх по шляхах національних утверджень.

Коли її (тобто, вольовість) свідомо почати плекати між невольовими людьми (між людьми, які скалічені рабськими навиками), то щойно друге, третє покоління збагатиться чуттям вольовости і впровадить у життя новий характер народу.

43. Ми повинні все, що добре (корисне для наших життєвих успіхів), плекати свідомо - свідомо і практично думати про рідні святощі, про мудрість оріянської волі, свідомо і наполегливо втілювати в життя науку Рідної Української Національної Віри.

Коли свідомо набутий навик (наприклад, щоденна Молитва до Дажбога, щоденна праця на славу Вітчизни) увійде у світ нашої підсвідомости, ми станемо достойними синами і дочками Вітчизни по своїй природі (по складу свого характеру). У почуваннях наших, в уяві нашій, у радощах і смутках наших, в щоденній борні за життя відчуватиметься велич Українського Богатирського "Я" сама по собі, відчуватиметься без наказів, без умовлень і прохань. Бо вона складатиме сутність свідомого, несвідомого і підсвідомого буття нашого. І в цьому буде притаєна наша непереможня сила!

Між рунвістами є певна частина таких, які чудом (великим Дажбожим чудом!) успадкували дар вольовости від предків (оріян). З родин, обдарованих талантом вольовости, плекається новий вольовий тип Української Людини.

Рунвістом не може бути той, хто каже "почав був добру справу та й лишив її, бо думав, що вона легка". Алмаз тому є алмазом, що він діє там, де потрібна твердість. Є рунвіст-алмаз і є рунвіст-глина. І кожний з них сам ці свої властивості характеру демонструє.

1007