Тридцять третій день.
бджіл). Приходило звиродніння: люди йшли по джунглях в розбрід, коли був убитий їхній провідник (субстанція їхнього духовного і тілесного "я").

Лєнін міг легко опанувати революційну ситуацію на просторах Московської імперії не тому, що він був "геніяльним" (немає такого генія, який би запріг щуку, рака й лебедя й приїхав до кума в гості).

Москвини були сотні літ муштровані в дусі культу провідника (батюшки-царя, начальника). Сів Лєнін на царський престол - він красний цар, цар пролетарської революції. Москвини беззастережно виконують його накази, директиви. Він живе у царських світлицях Кремля. То тільки "ми говоримо - партія, а розуміємо - Лєнін" (В. Маяковський).

14. Отаман Петлюра (не лише Петлюра! Був би на місці Петлюри Вашінґтон, Наполеон, Гарібальді, Гітлер, Муссоліні, Лєнін, мітичний Мойсей і півмітичний Індра) не міг (і ніхто з перечислених провідників не міг би) мобілізувати народ, в якого недисциплінований розум, утрачена національна мораль, зниклий культ провідника.

"Немає царя? Значить кожний тепер буде царем на своєму подвір'ї" - голосив гоголівський Солопій Черевик, співаючи "сам п'ю, сам гуляю, сам стелю, сам лягаю".

"Петлюра"? Та ж це син полтавського візника! А ще й пнеться в отамани?! От нахаба, скромности не має! Гетман Скоропадський - лакиза, денщик "його імператорського величества" хапається за булаву! Нахаба, робити не хоче, бери рало, ори, сій, міси глину, в поті чола хліб здобувай, не будь Хамом!

15. "Піп казав, то воно й правда, ми з роду Яфета походимо, так бо написано й в "Історії Русів". Яфет, гречкосій, тяглова сила. Сем - знавець Божих справ, а Хам - начальник. І коли воно так і в "Біблії" написано, то хіба може бути з наших начальник? Хіба що нескромний хтось появиться, нероба і владолюб".

"Ото ж - чужі пани, то Хами. Божі промисловці - жиди, греки, латини, то Семи, а ми - Яфети. Ми тутешні споконвічні "настоящі Яфети". І трохи хахли, і трохи малороси".

Ті, що пішли з Петлюрою і Скоропадським, кращі люди України. Вони в нерівному бою боронили Її святу Честь. Чи справді ми були споконвічними яфетами? Чи справді ми ніколи не мали дисциплінованого розуму - культу провідника?

16. "Де, княже, твоя голова поляже, там і ми свої положимо", - говорили воїни Святослава в найскрутнішу годину ратного бою. Чому вони плекали культ рідного провідника? Тому, що вони не були зіпсутими людьми; вони жили підсвідомими (природою регульованими) законами збереження роду свого.

Вони вважали самі себе внуками Дажбожими (внуками Дателя Буття Земного і Небесного). Вони знали, що коли не поклонятимуться рідному братові (згусткові мудрости і душі народної) володареві Святославові, то тоді їх покарає Дажбог

1016