17. Впав на Русі (Україні) культ провідника тоді, коли князь (цар) Володимир довершив самоприниження Руси (України), впав він на коліна перед чужинцем (чорноризним шаманом-греком). Тоді впала "карна" (кермо, символ-маєстат влади незалежної) і покотився від селища до селища Жля (жаль, сум). І впала "мага" (могутність) у жилах внуків Дажбожих, впала дисципліна (латинське "дисципліна" означає "навчання") народного розуму і народного почування.
Впав на Русі (Україні) культ рідного провідника тому, що на його місце прийшов культ чужого провідника (ритуальний культ грека - митрополита, обожнюючий культ юдейця (Бога), канонізований культ чужих матеріяльних і духовних творінь - шкідливий для українців культ бездумного чужопоклонства.
18. Грек на Русі (Україні) ганьбить її вождя (царя). Грек (київський митрополит Константин) у 12 столітті віри Христової в Києві проголошує "анатему" ("анатема" означає "прокляття", "відсилання до Диявола"). Ні, це не була "анатема", а ганебне знищення залишків культу рідного провідника в народі нашому.
Кого грек (митрополит Константин) в Києві "відіслав до Диявола" і чому, і чому про це мовчать нині сліпі славителі віри греко-православної? Грек "відіслав до Диявола" перед образами грецьких святих князя київського (царя) добротного Із'яслава Другого (1146-1154) за те, що він відважився видвинути на київського митрополита монаха - русича Клима Смолятича і не хотів бачити в Києві грека митрополитом.
19. Цар Із'яслав другий "відісланий до Диявола", цар Володимир проголошений святим, незважаючи на те, що він замордував князя Рогволода, його жінку і його юних синів, щоб заволодіти тілом милолицьої і русокосої Рогніди. Грек в Києві ставить своє грецьке "я" вище віри Христової, і в цьому українці бачать святість і мудрість грецьких тлумачень християнізму. Яка ганьба - яка осоружна мораль чужовір'я?!
Чую, що стомлені брати-чужовіри речуть, що многовікове українське горе в тому, що їхні провідники малограмотні, неморальні, розпусники, нечесні, самолюби, нескромні, самохвали і тому немає в народі до них пошани (культу), а коли й є, то без температури, не виходить той культ з потреб душевного благородства.