Тридцять третій день.
що вони були дітьми Людства, яке багате на любов і ненависть, на святість і гріхи, на добро і злочини.

Історія оцінила кожного провідника не по тому, які він мав чи не мав вади, а по тому, що він за своє життя створив. "Великі вади, - каже психолог, - їх роблять великими".

Легко можна помітити, що мудрі народи не добачають особистих вад своїх провідників, стараються приховати так, як порядний син Сем приховував-прикривав "соромне тіло свого батька Ноя", коли він лежав п'яний, і виносять на арену життя лише їхні нетлінні плоди чину, духа, мудрости, енергії.

Провідник - людина Земної плянети: коли він з однієї сторони освітлений, то з другої притемнений так, як місяць і наша прекрасна земля.

23. Я хочу вільно пасти тонкорунне стадо на безмежних, щедро скупаних у сонці, степах моєї Херсонщини. Воля там, де живуть її одержимі оборонці. Волі не можна ні випросити, ні вимолити. І рабством здобути її не можна. Вона родиться із згустків найблагороднішої крови, пролитої з любов'ю до неї.

Я хочу, щоб з нектару науки моєї скресла іскра і впала в душу мого внука і він, збагатившись інстинктом самозбереження, здисциплінував свій розум.

Я хочу, щоб він став струнко перед рідним провідником (рідним по тілу і по вірі) і сказав: "Моє життя в твоєму розпорядженні, веди, володарю. Веди, щоб я перед жодною чужою силою не стояв по команді струнко. Я готовий виконати твій наказ точно і беззастережно.

Виконуючи рідний наказ рідного провідника, я виконую наказ рідного сумління. Я вчу свій розум дисципліни - значить я вчуся волі і перемоги, й тому розкошую. Розкошує мій розум і моя душа, бо я - лицар Дисципліни. Дисципліна, керована самосвідомістю, наука всіх наук життя.

24. "Володарю, коли я впаду в степу і кров мого серця оросить колосся життя, я стану казкою. Я стану інстинктом самозбереження народу. З моєї крови квітнутимуть сади волі, запалають маки юних надій, постане в народі легенда безсмертних. Народ, який родить безсмертних, - безсмертний! Я вибранець достойної смерти, яка лякає вибранців недостойного життя. Ті, що достойно вмерли, панують над тими, які недостойно живуть!"

25. Карл Маркс не був демократом. Він вірив, що "цілі можуть бути досягнені тільки насильственним поваленням всього існуючого ладу" ("Комуністичний Маніфест"). Він хвалив Запорозьку Січ, що вона демократична і гудив царя Московського, що він деспотичний.

Московський деспот "пообідав" на Запоріжжі. Запорожці знесилилися, їхні демократичні провідники стали "царськими дворянами". Достойніші не скорилися і

1019