Сорок п’ятий день.
сусіди) покорили нас тому, що вони несли своє слово на вістрі меча - вони любили мову меча. Ми їхню мову стріли обуренням словесної полови і квітами всепрощення. Словесна полова - луска лінощів духовного рабства, вигідного підсоння і лепетливої віри, що щастя людське здобувається в поті чола і служить лише для спасіння бідної християнської душоньки. Воїн, який вірить, що північні вторжники "тоже християни", тримає меч з'їдений іржею.

15. Хочеш жити чесно, працюй для народу твого. Народ працював, щоб ти був його працьовитим сином. Ти живеш лише для себе - ти не дбаєш про тих, які дбали про тебе? Ти працюєш лише для себе, значить ти маєш звироднілу культуру моралі, ти каліка лінощів, ти корінь, який тягне соки із серця народу, нічого народові не даючи, і ти так морально знедолився, що кажеш: аби мені добре. Ти не винуватий, що ти лицар рабського самолюбства. Тебе таким виховали твої родичі, які дбали лише про те, щоб тобі "легко жилося", щоб ти не мав "життєвих клопотів".

І ти виріс і пішов служити зайдам-катам Вітчизни твоєї, щоб лише тобі "легко жилося", щоб лише мати поплатні "титули", щоб лише мати "владу" над рідним поневоленим народом. І ти свою мерзотну мораль оправдуєш своєю гнучкошийною вірністю християнізмові чи комунізмові? Твоя вірність - ніж у серці твого народу, твоя честь - ярмо на шиї твого народу. Найжорстокіший той, хто зраджує рідний народ з вірою, що чинить святе "релігійне діло". Вчені, які мають низьку національну мораль, - пістряк на тілі народу. Вони продають свою вченість, щоб догодити своєму шлункові. Вони хочуть свій народ переконати, що вони, інтелігенти, такі розумні, що можуть обдурити самі себе.

16. Не бійся старости, а бійся, щоб на старість у твоєму серці не загніздилися гади зла. Мудрі люди, старіючи, стають добротними і вибачливими. Глупі люди, старіючи, стають злими, заздрісними і зухвалими. У злих стариків гірка незносна старість - вони злі, що проминула їхня пустоцвітна молодість і вони нестерпні, що старість їхня неврожайна. Старе вино розвеселяє старість, щоб скоротити її життя. Благорозумні старики на старій скрипці грають молодіжні мелодії і мають забудькуватість. Хто постарів не тому, що має старі роки, а тому що боїться старости, вчинив самогубство.

17. Ніколи не скаржся, що не маєш часу творити добрі справи. На нестачу часу скаржаться ті, які його безтолково розтринькують. Марнотратство часу - зла вада мого народу. Мій народ витратив багато золотого часу для справ маловажних, і цим підсилив ворогів своїх. Важливо мати не лише час, а й вміння ним користуватися. Час мають всі люди, та мудро його використовують лише мудреці.

1192