5. "Як же людям дарувати добрий настрій, коли в мене в самого завжди настрій поганий, і сам я не знаю чому?"

- Є люди, які сумні ходять навіть тоді, коли немає причин сумувати. Є люди, які ходять веселі навіть тоді, коли немає причин веселитися. Скажи мені, з якими людьми ти хотів би їхати в дорогу?

Та людина, яка має вигляд завжди похнюплений, своєю присутністю гнітюче впливає на людей, від такої людини люди стороняться. І кажуть: "Може й добра людина, та все понура, мовчазна, а коли й говорить, то тільки про справи безнадійні, не бачить у житті світлих кольорів. І навіть тоді, коли їй хтось розповідає про справи успішні, веселі, вона до них ставиться з підозрінням". Або кажуть: "Людина добра, але інших людей ущемлює постійними докорами, в'їдливою прискіпливістю, і створює поганий настрій".

Побратиме, той, хто навчився подобатися людям, багато навчився. Не легка ця наука і не для всіх вона доступна. Та той, хто збагнув таїни її чарівности, ніколи не буває бідною людиною, в його житті багато сонця, приятелів, приємних вражінь, радісних днів.

А радісні дні це ж здоров'я, а здоров'я - вірний друг життєвого успіху, довголіття. Сумні, завжди похнюплені і ніколи нічим незадоволені люди не мають доброго здоров'я (злі настрої шкідливо впливають на їхнє здоров'я).

6. "Як же я можу бути лагідним, коли я в клопотах, я б усіх бив, рвав би, як мотузку? Такі почуття, я думаю, кожній людині властиві?"

- О, побратиме, і тигр стає лагідним, як з'їсть козу. І кози, добре знаючи ці риси тигрячого характеру, без страху пасуться біля тигра, та в слушну хвилину (керуючись інстинктом самозбереження), вони швидко зникають. У зголоднілого тигра лагідности немає.

Благородна людина та, яка є благородною і в щасті, і в нещасті. Особливо у клопотах умій володіти своїми почуваннями. Не проявляй грубіянства, бо грубіянство збільшує клопоти. Ніколи не втрачай поваги сам до себе і до побратимів своїх. Коли навіть великі клопоти не захмарили твого обличчя, і воно й у клопотах лагідне, натхненне, значить володієш ти шляхетною душею і добрі люди ніколи не залишуть тебе.

7. "Учителю Леве Силенко, справа наша тяжка; всі знають, що вона дуже тяжка, наші люди привикли до ватиканського ярма, звикли стояти на колінах перед біблійними жидами і просити, жебрати у них спасіння, і ці звички рабські звуть "рідною традицією", "правдивою вірою", і дихають на Вас, Учителю, ненавистю, принижують Вас гірко, безсердечно. Що робити, щоб тяжка справа легшала?"