П’ятдесять перший день.

Не думай, що ти кращий тому, що молодший. Не потішай себе обманом. Молодість, як сад, швидко відцвітає: повіє вітерець і опалі пелюстки летять, і гинуть. Ти молодий, умій гордитися не молодістю, а добрими ділами, знаннями, уміннями, які обіцяють дати корисні плоди твоєму народові і твоїй майбутній родині. Сад славиться не квітами, а плодами.

28. "Учителю, я людина старша й бачу: люди тепер зіпсовані. Я до них промову виголошую, а вони позіхають. А коли кінчив промовляти, радісно плещуть".

- У позіханні часто винуваті не тільки слухачі, а й - промовець. Промовець, який дуже багато говорить про себе, принижує не тільки себе, а й слухачів. Знаю одного побратима, який втомлює людей оповіданнями про себе, і потім журиться, що слухачів немає.

Є одна порада: зустрівшись з приятелем, скажи щось таке, щоб він усміхнувся. Спитай: "Як ваше здоров'я?" Коли скаже: "Добре", скажи: "Гарно виглядаєте", а коли почне казати: "Дуже чуюся хворим", вислови щире співчуття. Вислухай історію хвороби, коли він почне оповідати: терпеливо вислухай. Хто вміє слухати ближнього, той є приємною людиною.

На прощання подавай руку не для відчепности, сухої обрядности, а з щирістю, з почуттями, які йдуть з душі, і які можна читати в очах. Але й щирість не завжди приємна: що з того, що людина говорить щиро, коли її щирости не хочеться любити тому, що вона висловлена по-грубіянському.

29. "Учителю, чому Ви мого приятеля назвали безстидником?"

- Безстидником є той, хто не стидається при кожній нагоді псувати громаді настрій надокучливими, надоїдливими примхами, капризами, забаганками. За дрібнички до ближнього прискіпується.

І дрібнички використовує, щоб оформити недрібничкове обвинувачення, щоб завдати біль нелюбому побратимові. І використовує своє громадське становище, щоб задовольнити свої особисті свавільні (безладні) бажання.

Безстидник в ім'я задоволення свого свавільного бажання готовий до руїни допровадити добрі громадські справи. Він очманілий свавільним духом "Чорної ради". Безстидник сам своїм безстидством виснажує свою життєву силу й ближчих своїх, і затруює атмосферу громадського життя.

30. "Ви хочете, щоб усі віруючі Святині Дажбожої були однаковими?"

- Я щойно сказав: однакових людей немає. Віруючі є і повинні бути різними, але не розрізненими. Повинні бути вільними, але не свавільними. Повинні бути незалежними як особистості, і залежними як члени громади.

Гляньте на пальці! П'ять різних пальців. І сила, краса, щастя і здібність їхня в тому, що всі вони діють узгоджено: усі залежні один від одного в праці, обов'язках, настроях, почуваннях. Коли хворіє один палець, то всі чотири відчувають: і всі

1357