П’ятдесять другий день.
без кінця, і щоб любов була завжди любов'ю, Ти їй щедротно подарив вірність без кінця, о, великі дари Твої, Дажбоже мій!

2. Молитва єднання з вічністю і безмежністю

1. Дажбоже мій, Ти Єдиний і Рідний Бог Мій, і Предки мої вільні й славні молилися Тобі, і з ім'ям Твоїм відійшли Вони у Царство Вічности Твоєї, і я молюся Тобі, Єдиний і Рідний Господи мій, і чують молитву мою Предки мої, і радуються душі Їхні, і з молитвою моєю ідуть у Майбутнє Потомки мої, Дажбоже мій!

2. Дажбоже мій, у Духовному Всесвіті я чую голос Твій, у Духовному Всесвіті я бачу світло Твоє, у Духовному Всесвіті я чую дихання Твоє і вірю я, Ти там, де душа чиста. Ти там, де розум благородний, Ти там, де любов вірна, Дажбоже мій.

3. Дажбоже мій, Твоя святиня - Світло, в Твоєму Світлі я живу й молюся, щоб душа моя світлішала і вміла красиво любити красу і вміла мудро любити мудрість, і вміла вільно любити волю, і вміла по-рідному любити рідне, і вміла по-рідному любити діло, і вміла в душі народу бачити душу свою, і ім'ям своїм звеличувати ім'я Вітчизни рідної, Дажбоже мій!

4. Дажбоже мій, Єдиний Ти, як Білий Світ єдиний - життя Тобі присвячую своє, щоб багатів і здравствував мій Рід. Єдиний Ти, як рідна мати єдина - люблю Тебе, щоб кращала й багатішала любов. Єдиний Ти, як рідна Вітчизна єдина - освячуюсь Тобою, щоб всюди і завжди бути собою.

Велика віра моя в Єдиність Твою, Дажбоже мій, множить енергію душі моєї, множить енергію мислі моєї, множить енергію дії моєї, і гармонійно з диханням космосу єднає народ мій єдинодушшям, єднає народ мій єдиномислям, єднає народ мій єдиновір'ям, слався во віки і віки, Дажбоже мій!

5. Дажбоже мій, Ти є в усьому і все є в Тобі, і Правда живе в Тобі, як серце в тілі, і Безмежність живе в Тобі, як Світ у Вічності, Ти Душа душі всюдисущого і завждисущого життя, Дажбоже мій!

3. Молитва Священного Облагороджування

1. Дажбоже мій, і ті, що вірять Тобі, і ті, що не вірять Тобі, живуть у сяйві Світла Твого і Твої життєтворні дари споживають, і ті, що вірять Тобі, славлять Тебе за дари Твої, і душі свої благодарністю облагороджують, а ті, що не вірять Тобі і глумляться з Тебе за дари Твої, обезталанюють себе і очужинюють душу свою вірою чужою. І мати має синів - один син їй доброту дарує, і радується душа материнська; другий син зажурює клопотами її: сумує душа материнська, і вірно любить мати всіх синів своїх, бо їм дала душу свою. Хто дари життєтворні приймає і благодарить за них, благородну душу має, Дажбоже мій!

1379