П’ятдесять другий день.

13. Молитва страждання благородної душі.

1. Дажбоже мій, вороги Вітчизни моєї вторгаються у родини братів моїх і науками своїми калічать розум і душу дітей, і гіпнотизують їх, речучи: "Любіте Лєніна", "Любіте папу римського", "Любіте ворогів своїх".

О, яка підступна ця чужа наука: раба з колиски привчають, щоб він любив чужинця, який тримає його в рабстві. Розбуди, онови і вольною мудрістю освіти душу народу мого і в жили його хлюпни крови лицарської, святої, Дажбоже мій!

2. Дажбоже мій, пробуди родину мою, яка живе у темряві чужовір'я і поклоняється чужим богам і духовною неволею принижує святе ім'я Твоє, Дажбоже мій, прости родині моїй, яка глузує з мене, що я вірю Тобі, прости темним, бо не винуваті вони, що архиєреї чужовір'я отемнили добрі душі їхні і навчили їх ненавидіти віру рідну, пробуди родину мою, Дажбоже мій!

3. Дажбоже мій, як сповідь, прийми молитву - роздуми мої: мій брат-чужовір мені каже, що він визнає віру грецького православія, бо українці за грецьке православіє багато крови пролили, мій брат-чужовір каже, що він визнає грецький католицизм, бо за греко-католицизм українці багато крони пролили, мій брат-чужовір каже, що він визнає москвинський комунізм, бо українці за москвинський комунізм багато крови пролили.

0, багато, багато, багато українці крови пролили за віри чужі і віри чужі скріпили, а рідну державу свою завалили, о, брати - смиренні раби духовні, ви біль моя, ви страждання мої несусвітні, не мене, а себе полюбіте - кайдани порвіте, в рідній вірі себе пробудіте, рідну матір свою звеселіте, прийми сповідну молитву мою, Єдинорідний Дажбоже мій!

14. Молитва гіркого плачу.

1. Дажбоже мій, сумно мені чути, що земляки мої - рідні люди мої, поклоняються богам біблійної Юдеї і, як жебраки, просять у гречинів і просять у латинів спасіння для очужиненої рабської душі своєї. Вони в духовній неволі живучи, зневажають волю рідну, віру рідну.

Хто рідну матір зрадив і поклонився чужій, той не буде щастя мати на землі своїй, вічно святі Твої закони, Дажбоже мій!

2. Дажбоже мій, я, голову схопивши в руки, ридаю - плачу і крізь сльози гіркі болючі бачу, що у хатах поневолених братів моїх божествують апостоли - жиди, перед портретом жида брати мої слова такії написали: "Благослови наш дім!" О, яке душевне змаління!

Освіти великодушною гідністю душу братів моїх, душу окрадену і розп'ятієм добиту, Єдинорідний і Єдиносущий Дажбоже мій!

1385