Двадцятий день.
Двадцятий день.

ПЕРЕД ХРЕЩЕННЯМ УКРАЇНИ (РУСИ), 3

171. 964 рік. Двадцятидворічний Святослав стає володарем (царем) Дажбожої України (Руси). Він головний суддя, він тато народу. Він «імператор Великої Скитії». Скитія старе ім'я України (Руси).

Віщий Радогост — вірний дорадник царя Святослава. Він сказав: «Вельможний царю мій, є дані — греки (ромеї) тепер тримають поважний зв'язок з Хозарією. Вони хочуть з хозарами поділитися нашими землями, нашою кров'ю. Вони морями дістаються до Дону. Розбудовують гради Хозарії - Саркель на Дону, Іттиль на Волзі».

«Хозари відвикли жити з праці рук своїх. В'ятичі, мещери, мери везуть їм багату данину з берегів ріки Ока та з лісів, де ріка Волга починає води збирати. Тепер ти йдеш, царю мій, щоб звільнити в'ятичів з хозарської неволі. В'ятичі принесли дари до Києва. Вони кажуть: "Не хочемо бути хозарськими, хочемо бути руськими, просимо українців (русичів) боронити нас" ».

172. Степ, як світ безмежний. У лісах і горах безпечно жити. Щоб жити на найродючіших у світі степах, треба бути народом безстрашної крови, вольової вдачі, треба мати силу богів, які вміють жити і вміють вмирати.

Цар Святослав веде степовим безмежжям косацьку рать. Косаки на конях. Коні люблять степ, їх вабить простір, на якому їхній біг змагається з буйними вітрами. Берегами тихого Дону ідучи, прийшли косаки на землі північного Передкавказзя. Вони на східних берегах Чорного моря роззброїли аланів, чорних болгар, касогів. Їхнім ханам сказав Віщий Радогост: "Пощо вторгнулися на землі внуків Дажбожих? На схід від Волги є степи, ліси, гори, ріки, озера - чому ви свою вітчизну лишили, на чужу вторгнулися?"

Косаки взяли в полон греків (ромеїв), які везли мечі з Константинополя до Саркеля.

173. Перепливши Дон, цар Святослав дав наказ - на північному березі Сурозького моря перепочинок. (У 13-14 століттях монголи полюбили рівні береги Сурозького моря. Вони сказали "азав", що значить "низина", "долина". Є сором, що українці своє море Сурозьке тепер звуть по-монгольському - Азовським).

Пасуться попутані коні на долині Сурож'я. Горять вогнища. Тихо на степовому морі. Цар Святослав і атімани-воєводи після вечері відпочивають, слухають оповіді волхва.

174. Волхв Чара каже: "І град Кия у часи тата Оря мав назву Сур'яград, а то значить - Сонцеград. З Сур'яграду первоотці наші їздили по сіль до Сур'я моря. І

371