Двадцять четвертий день.
благоверноє житіє, гречеськую благообразную віру!""

159. "Православні християни! Київські Боги не були Богами, Дияволи вони! Бєси! І волхви - слуги диявольські! Сарана поїсть колосся на нивах ваших, від пошесті скотина погине, коли волхвів слухатимете. Слухати волхва - гріх чинити!

Православні християни від гріхів хрестом спасайтеся! На небі гримить - хрестіться. Запалюєте в домі світло - хрестіться. Починаєте пити воду - хрестіться. Починаєте хліб їсти - хрестіться. Лізете у воду - хрестіться. Ідете в ліс - хрестіться. Бачите на небі зорю, що летить - хрестіться. Позіхаєте, чхаєте чи щось інше тілесне совершаєте - хрестіться. Лягаєте спати - хрестіться. Хрестіть двері, вікна, постіл. Хрест - святість церкви нашої, бєси бояться хреста!

Православні християни поклоняються хрестові, на якому Спаситель наш постраждав. І поклоняються іконам Христа, вифлиємським яслам, місцям, Христовому гробові, священним сосудам. Анатема тому, хто, бачачи, що ми образам поклоняємося, називає нас образопоклонниками (ідолопоклонниками)! Наші ідоли не ідоли, а святощі правдивої святої грецької церкви!

Кияни, ви хрещення прийняли, а живете по-паґанському. Ви вірите в стрічу. Стрінете на вулиці єрея, монаха чи свиню, то вертаєтеся, бо буде невдача, лихо скоїться. Істинно кажу, що стріча з єреєм - благочестя! Лихо тому, "імьже сблазна приідет", хто єрея обминає!"

160. М. Возняк в "Історії української літератури" (у Першій книзі, на стор. 147) пише, що віра в те, що стріча з попом приносить лихо, дуже давня. "Наука про кари Божія" пише, що вже в 11 столітті в народі встійнилося переконання, що коли дорогу перейде піп, монах, свиня, лиса кобила, буде невдача. "Се бо не погански ли живемъ? Кто узрящеть чорноризца, свинью ли, или конь лысь, то взращается. Се по Дияволу наученью".

Кияни кожного чорноризця звали - грець. "Вертайся і ти, куме, грець дорогу перейшов". "Грець - ворог". Звідси й прислів'я - "Хай тобі грець!", "Грець тебе побий".

Грек - митрополит Юрій у святій Софії сказав, що убитих князів Бориса і Гліба не визнає святими грецької церкви, хоч вони й були 24 липня 1021 року проголошені святими. Він написав твір "Стязанія з латиною", в якому латинів назвав паґанами, бєсами, віровідступниками. Він, побачивши, що кияни більше шанують київську віру, ніж "гречеськоє благовєріє", утік з Києва.

Цар Із'яслав (у хрещенні - Димитрій, ім'я це походить від імени грецької богині Деметри, оспіваної Гомером-волхвом грецької дохристиянської віри) істинний православний. Та звички має нехристиянські. Він у Царському Двірцеві влаштовує веселощі; гудуть гудці, грають гуслярі. Монах Феодосій (Печерський

526