Двадцять сьомий день.
принизливі почуття меншої вартости, що їх можна втопити тільки в шинкові, або у філософії, що “ми раби плохі і мирні, чужинці, ідіте і пануйте над нами”. “Яремо, гершту, хамів сину, піди кобилу приведи, подай патинки господині та принеси мені води”. І гнеться Ярема — гнеться православний християнин, бо вірить, що коли звільнить свою шию з ярма, сміятимуться люди, він буде “нагий, як мати народила”...

33. Коли українець хоче знати правду про страшні злочини, які довершила в Україні греко-католицька релігія, хай читає писання українських греко-православних попів, вони про себе пишуть неправду, а про своїх колег (греко-католицьких попів) — правду.

Коли українець хоче знати правду про страшні злочини, які довершила в Україні греко-православна релігія, хай читає писання українських греко-католицьких попів, вони про себе пишуть неправду, а про своїх колег (греко-православних попів) — правду. Їхні писання треба видати в одній книзі під назвою “Ми про себе”, і тоді всім стане ясно, що жодний народ в Европі так по-рабському себе не підпорядкував християнізмові греко-латинської інтерпретації, як народ Український, і в цьому схована таїна його жахливої многовікової національної трагедії.

34. Тисячу років Україна не мала днів — над нею лежали ночі візантійського християнізму, і сьогодні вона до таких меж зхристиянізована і зкомунізована, що не може пізнати сама себе, не може розуміти сама себе. В Її столиці Її мова осміяна, Її мова — мова колхозних рабів і лакиз - поетів, які за п’ятак звуть рабство “щасливим життям”.

Вона (Її мова солов’їна і ніжна - мова оріян - творців ведійського санскриту) була принижена греками-митрополитами, москвинськими священними синодами, вона сьогодні переслідувана лєнінською шовіністичною національною політикою.

35. Тисячу років Україна не мала днів — над нею постійно пролітали гураґани азійських ошалілих орд, Її осквернювали здичавілі пірати Московитії, пишно зхаміла польська шляхта — здегенерована орда ізуїтів. Вона, Україна, мила і добротна за сльозами світу не бачила, за стогоном своїх катованих синів світу не чула, а Їй єреї Ісуса читали в чаді кадил юдейські Псальми. Їй нині шамани Лєніна читають, Її синів катуючи, маніфести “соціяльної лєнінської справедливости”.

Тисячу років Україна не мала днів. Латино-юдейо-грецькі святі зображені на іконах, виглядають, як хорі на сухоти, окаті вони і по-диявольському строгі й караючі, в їхніх обличчях погасле життя, не має надії, від їх віками віяло кам’яною печерною сирістю, і все це приголомшувало виснажену душу України.

І сьогодні замість цих ікон на стінах висять розчервонілі ідоли москвинського

935