Двадцять восьмий день.

48. “Лев Орлигора — це голос мільйонів таких, як він” (“Свобода”, ч. 56, 1959 р., Ню Джерсі). “Лев Силенко (Орлигора) — майстер воюючого націоналізму. Псевдонародний трибун” (“Жовтень”, ч. 7,1958 р., орган Письменників УРСР, Україна).

“Дажбога проголосив Лев Силенко “Єдиним Богом України”, і тому він є антихрист, і всі на світі християни повинні про це пам’ятати”; “Лев Силенко проголосив Дажбога Єдиним Богом України, і проти того проголошення ніхто не запротестував. Означає, що всі згідні!” “Силенко так звану “Рідну Українську Національну Віру” (РУНВіру) зареєстрував у державних актах США”, “Антихрист Лев Силенко пропагує, щоб українці відкинули Христа, бо він, мовляв, “жид”, і не українець, а натомість, щоб українці взяли Дажбога. Багато українців є знеохочені до римської (католицької) і до грецької (православної) віри, і, шукаючи виходу, ідуть до Лева Силенка” (“Український Євангельський Шлях”, числа - 1, 2, 3, 5, 8, Бритійська Колумбія, 1971р.).

49. “Лев Силенко і його послідовники (силенкісти) твердять, що вони відкидають “Біблію”, бо “Біблія” - це твір написаний єврейськими письменниками, які писали про чужі для України духовні справи і обставини. І з цих міркувань вони відкидають і філософію Карла Маркса і ллють болото на всіх комуністів і чесно думаючих прогресивних людей. Донцов писав, що треба йти з “Христом проти диявола”, а модерний ідеолог Силенко і Христа не згадує, бо твердить, що “єврей не може бути Богом України”” (“Українське слово”, орган компартії Канади, Вінніпеґ).

“Останнім часом деякі відділи УККА дають своє благословення чи хоча б моральну підтримку Левові Орлигорі в його формуванні поганської “української національної релігії”” (“Свобода”, Ню Джерсі); “Лев Силенко - красномовний диявол” (“Лес Летер Францес”, ч. 245, комуністичний журнал, Париж). “Лев Силенко бореться проти совєтського фашизму” (“Ню Йорк Гералд Трибуне”, число 20534).

50. “Ніхто не відбирає у Силенка-Орлигори ораторського хисту, про це знають і українці Клівленду, будучи на його промовах, але що вартий той хист промовця, коли він ширить філософію про... Дажбога” (“Вільне Слово”, 3-тє травня, 1969 р., Торонто, Онтаріо).

“Правда” (орган компартії Совєтського Союзу), пишучи про Паризький процес Віктора Кравченка, засудила всіх свідків (в тому числі й мене), як “великих злочинців”. Адвокат Вурсмер (оборонець компартії Франції) на процесі Кравченка в Палаці Юстиції назвав мене “українським буржуазним націоналістом”.

Президентові суду Дюркгеймові я сказав: “Я люблю Україну! Я готовий за Український Народ іти на ешафот!” Чорносотенний московський часопис “Посєв”,

941