Двадцять восьмий день.

Вони (вороги наші) люблять не наші успіхи, а наше горе. І вони старатимуться, почувши про наше горе, помножити і поглибити його, щоб ми ніколи з нього не вибралися.

Під час організаційної праці організатори мають право сперечатися, шукаючи правильне вирішення тієї чи іншої справи. Сперечаючі повинні щохвилини пам’ятати, що суперечка має проходити так, щоб ніхто в ОСІДУ Рідної Української Національної Віри не був глупим словом принижений, щоб ніхто не був до болю душі зворушений, виведений з рівноваги і поставлений під обстріл глумливої дешевизни.

65. Мудрі люди, люди шляхетної душі ніколи не дозволяють, щоб їхня ділова суперечка переходила у сварку. Сварливим людям немає місця в достойному організаційному житті. Перечулена сварливість — це не прикмета характеру, а вада, і її треба лікувати. Вона властива людям, обтяженим психічними порушеннями, тріскотливим говорунам. Вона властива кофеїністам, смакунам конфліктів, словесної алогічности. Правда - немає людей без вад, але є вади не шкідливі для організаційного життя, а є шкідливі.

66. “Ми безстрашні!” — говорить мені Побратим, кінчивши розмову (по-англійському) зі своєю донечкою. Я йому відповів, що ми безстрашні, але не абсолютно. Ми маємо страхатися, щоб між братами-чужовірами не виникла думка, що ми тільки на словах визнаємо Рідну Українську Національну Віру, а на ділі (в щоденному житті) ми чужовіри, бо у наших родинах рідна мова (мова рідної матері) не пошанована. Значить щоденне життя наше ще від рабських звичок не звільнене, ще у наших хатах не відчувається вільне дихання РУНВіри. Страхаймося бути безстрашними по-рабському! Маймо волю не коритися чужій волі!

67. В ОСІДУ РУНВіри повинен існувати культ критики і самокритики. Критика — витончене мистецтво. І тому людям, які з цим мистецтвом не обізнані, критикою захоплюватися не можна, вона для них шкідлива. Критик, який володіє мистецтвом критики, ніколи не живе під владою нервових хвилювань.

Критика — овоч будуючого тверезого розуму, а не спалах затьмарених почувань. Критика повинна бути добре обґрунтована, тактовна, аналітична, врівноважена. І головне — добросовісно зважена на терезах користи для ОСІДУ Рідної Української Національної Віри. У ній немає місця для грубіянства, гістеричної доскіпливости, дрібничкової сіпанини, погрозливости, в ній немає місця для змішування поважних справ з неповажними, для кидання соли в роз’ятрену рану гарячих сварок.

68. Критика, роджена побратимською співпрацею, будуюча і потрібна. Достойно критикує той, хто хоче не критикою, а ділом (конкретним ділом)

946