Двадцять восьмий день.
паніка. І вони в проваллі нещастя казатимуть: “Хай знову прийде чужовір’я, щоб був хоч поганенький порядок між нами! Хай краще буде жорстокий закон, ніж свавільне беззаконіє!”

90. Ставши рунвістами, ми повинні надіятися тільки самі на себе, силу черпати тільки самі в себе, відповідати тільки самі за себе. І на найпочесніших місцях повісити гасло “Самодисципліна — випробувана скала, на якій ми будуємо могутні основи ОСІДУ РУНВіри”.

Сила не в кількісній армії, а в якісній. Дві сотні воїнів Української Духовної Революції, які ідуть чітким і впевненим кроком, і несуть у серцях своїх велику віру в перемогу, стальну самодисципліну, чіткий наказ і чітке виконання, зітруть з лиця землі многократ численнішу юрбу катів України і увінчають себе немеркнучою славою. І стануть святощами прийдешніх поколінь.

91. До ОСІДУ РУНВіри не може належати людина, яка пливе за хвилями і погоджується жити на тому березі, до якого її пригнала хвиля, забувши хто вона є, звідки вона є і яке буде її майбутнє.

Рунвісти пливуть, маючи ясну мету і беззастережне переконання. Вони пливуть за хвилями, коли хвилі їм допомагають прямувати до мети. Вони пливуть проти хвиль, перемагаючи гураґани. Вони в борні зміцнюють свої сили і причалюють до берегів рідної волі, сили і слави. Інших перемог вони не бажають мати. Вони не творять героїзму для героїзму. Їхній героїзм має високу національну мораль і тому він є прапором народу.

92. Людина йде туди, куди веде її переконання. Організаційне життя ОСІДУ РУНВіри повинні очолювати тільки переконані рунвісти. Беззастережно переконані! Непереконані мають нагоду почекати, поки переконання запанує в їхніх душах.

Є такі, які (як та баба в поета Руданського) хочуть “всюди приятеля мати” - в раю і в пеклі. Вони пишуть приємні слова про РУНВіру і “теж визнають Дажбога”, черпають натхнення з “Мага Віри”, але в ім’я обережности звеличують греко-латинський християнізм, який століттями тримав українців у духовному рабстві. Вони хочуть бути “трохи там, трохи тут, і трохи ніде”. Женіть їх з подвір’я ОСІДУ РУНВіри, це духовні кастрати, які люблять нас і наших ворогів!

93. В ОСІДУ РУНВіри тяжко працювати з тим побратимом, який не має здібностей звільнити себе від навиків, набутих у тьмі чужовір’я. Він обурливо каже: “Був у чужовір’ї - платив датки. Прийшов до РУНВіри - плати датки. Не бачу жодної різниці!”

Бідний. Він ще не бачить, що, будучи в чужовір’ї, він платив датки, щоб жити в неволі. Прийшовши до РУНВіри, він платить датки, щоб жити на волі.

Він ще не бачить, що будучи невільником, він стояв струнко перед чужинцем,

952