Тридцятий день.
промовляючої натхненности, отого полум'яного захоплення справами національної єдности, справами національного самоусвідомлення.

А що ж є? Є ненормально знижена температура мислення і почування, є холодне (збайдужіле) обличчя - ліниве споглядання, підозріння, неврівноваженість у прагненні до мети, театральна патріотична поза, втеча від великих ідей, шукання легкого і масного життя. Вони розмовляють самі між собою необґрунтовано, без переконливих тверджень і тому постає між ними хронічне взаємне недовір'я, політичне й церковне пліткарство, культивування між ними завжди модного угодовства чужим силам.

Вони миролюбці, або сліпі бунтівливі сприймачі, а не творці духовного харчу: вони просять волі, а не творять її, вони просять права, а не творять його, вони просять визнання, а не творять його. РУНВіра - наука вільної творчої духовости, наука цілісної самобутности!

22. Цілісність - сила, кусник - смерть цілісности. Хто до влюбленої справи ставиться трохи тепло, трохи холодно, трохи з вірою, трохи з недовір'ям, той мислями маліє, душею порожніє: така людина має нахил до змов, зрад, темних комбінацій проти друзів своїх, принизливого угодовства і лишається вона собі на горе вірна злим навикам своїм. Вона здібна ранком обожнювати РУНВіру, а вечором її осуджувати тільки тому, що з неї вона має мало особистої користи. Вона осуджує тому, що переконання в неї не було повне - її душа ніколи не може бути повна, вона недостойним життям подірявлена і в ній ніщо цінне не тримається.

Цілісність - сила, кусник - смерть цілісности. Будьмо (в цьому таїна кожного успіху) цілісними людьми. Будьмо людьми повних почуттів, повної віри, повних сил! Не захоплюймося мармелядною словесністю тих, які трохи (щоб здобути довір'я) діяльні, трохи (щоб бути скромними) бездіяльні, трохи (в ім'я поступу) з нами, трохи (в ім'я назадництва) проти нас. Вони трохи щирі, трохи фальшиві, вони нас півсхвалюють, і півосуджують. Розполовинене зерно не придатне для продовження роду свого, розполовинені мислі й чуття роблять людину неповноцінною.

23. Тільки рідна віра рідна. Мисль, яка проголошує переоцінку духовости людства, народилася і визріла в українській голові не тому, що вона наймудріша чи найблагородніша, а тому, що вона протягом останнього тисячоліття була найбільш гноблена. Вона таїнами космічної видозмінности покликана бути благовісником нової совісти людства. Її світла душа (не три дні, а десять століть!) була розп'ята на хресті продажнього корисливого чужовір'я. Вона, як ніхто інший, знає ціну волі, ціну горю людському, ціну душевній красі. Вона прагне втвердити нові поняття волі не тільки у своїй господі, а й на всіх материках плянети Земної.

981