Тридцятий день.

Вона, українська голова, не нестиме скарби духа свого на ринки людства. Вона не буде чужу духовність своїй підпорядковувати "огнем і мечем". Ні, вона людству поверне людство. Вона оновить і звеличить природою перевірені закони життя: тільки рідна віра рідна, тільки рідна вітчизна рідна. Досі ці життєстверджуючі істини були шаманами духовної торгівлі (шаманами інтернаціональних релігій і світоглядових доктрин) дискриміновані і посаджені за ґрати святої інквізиції чи антибіблійного біблійного атеїзму. Духовна агресія (втручання однієї нації в духовне життя другої) хай щезне з лиця землі! Насильство над душею - терор найжорстокіший, і ті, які в ім'я правдивої "релігії", в ім'я соціяльної "справедливости" його оправдують, вважаються паразитами людства.

24. Готуймо дари для внуків. Об'єднання Синів і Дочок України (ОСІДУ) - Родинне Вогнище РУНВІСТІВ. В Ньому ми, рунвісти, творимо нову етику, нові принципи моралі, нові поняття богорозуміння, боговідчування, втілюємо в життя реформу української дохристиянської віри, ми творимо нові погляди на атеїзм, на соціяльні проблеми, в них немає місця для раба і рабовласника. Оновить українців нове ставлення українця до українця.

Прийдешні покоління будуть щасливі, що ми, майстри нового стилю організованого життя, для них створили і їм у спадщину передали архітектоніку монолітної (духом і кровно рідної) організації - ОСІДУ.

Ми, рунвісти, передбачливіші і здібніші люди, як брати-чужовіри, і тому ми маємо щастя перебудовувати стиль свого життя, творити переоцінку духовости і прокладати новий шлях - єдиноправильний шлях РУНВіри. Ми маємо що дати внукам - ми їм дамо сильні повчальні приклади організованого життя, ні, ми не будемо старими поглядами на життя робити їхні душі старими, ми дамо юність для їхніх юних душ, ми їм дамо філософію великого національного збудження!

25. "Ми осяяні величчю духа Вашого". Діти і внуки, отримавши від нас модель (нової між українцями стилем і формою) організації (ОСІДУ), стануть ще кращими, як ми - ось де сила нашого вічного життя! Воістинно щасливий той, хто своїм щастям ощасливлює людей своїх!

Діти і внуки наші, коли зуміють використати всі свої спроможності, будуть майже звільнені від навиків духовного раба-роздорника, заколотника, бунтаря-дезорієнтатора. Вони скажуть у Святині Життя свого: "Ми у спадщину отримали повчальні приклади мислення і дії, ми багатші, як були наші родичі, ми маємо все те краще, що вони мали і маємо й свої творчі здобутки - у нас немає духовного і організаційного роздоріжжя.

У нас є непорушний закон: хто зраджує волетворчі традиції дідів своїх, той палить міст, по якому йде, той кров'ю свого серця зрадливого отруює корінь, який не

982