A14
НЕ РОЗКИДАЙМОСЬ ТИМ, В ЧОМУ САМІ МАЄМО ПОТРЕБУ
A14

НЕ РОЗКИДАЙМОСЬ ТИМ, В ЧОМУ САМІ МАЄМО ПОТРЕБУ

В Україні я родився,
В Україні я зростав,
За Україну я боровся,
Своє Єство я їй віддав!

Мені вже за вісімдесят. На своєму життєвому шляху мав змогу переконатися, що в житті людському в один і той же час

Один скаче,/Другий плаче,/ А третій гуляє!

Приходилось і мені в своєму житті і скакати, і плакати, і гуляти. В найкращі молоді літа гуляв по теренах України «з крісом на плечі». Не обійшлось і без того, що прийшлось погуляти і в системі ГУЛАГУ. Було і Кінгірське повстання, був і Верхньо-Уральський централ, було, було, було... За двадцять літ в згаданій системі багато чого було.

Не дивлячись на те, що «багато чого було», головне не розгубилось: я був, я є і я вічно буду Сином України.

Будь-яка Нація, якщо то є Нація, має Свою Національну ідею. Має отой заданий Природою інстинкт – інстинкт Самозбереження. Не обійшла Природа цим Божим Даром і Українство. Національна ідея жила, живе і жити буде. Не в змозі її похоронити ні християнізм, ні комунізм, ні глобалізм. Закони Природи, а це не що інше як Воля Неба – Воля Дателя Буття, не підлягають Волі Людини. Національна ідея Вічна, як Вічний Бог.

В тридцятих роках минулого століття, заради збереження Українського етносу, багато хто задумувався над тим, як повернути українцю Рідну Віру.

Для мислячих людей не було секретом, що сповідувати християнство і бути українцем – прирікати себе на довічне роздвоєння своєї Душі. Життя вимагало боротьби – віра христова вимагала покори.

Такої покори вимагали від українця всі ті зайди, які хотіли привласнити собі їм неналежне. В «Березу Картузьку» попадали в першу чергу ті, що мали сміливість заявити «Йосько мені не Бог – Варшава не указ». Не стали справи кращими, коли на зміну дифензиві прийшло СС.

Коли в сорок першому в Києві «Нові Визволителі» розстріляли вітальну маніфестацію українців, а вцілілими почали завантажувати «Бабин Яр» – я сказав собі: «Такий визволитель мусить війну програти» і подався на Волинь.

Була Волинь, були Карпати, було Закерзоння. Чого тільки не було за сім років збройної боротьби. Та не про те зараз мова.

На нинішній день в Україні маємо Святу Церкву Рідної Української Національної Віри, маємо фактично зроблену Духовним Учителем Левом Силенком Переоцінку Духовних Вартостей. В середовищі Українства іде Українська Духовна Революція. Ні для кого не є секретом, та про це заявляє і сам Духовний Учитель, що мета перегляду Духовних Вартостей – побудова могутньої Української Держави – Духовно Вільної та Економічно Потужної, тобто забезпечення Розквіту Національної Ідеї, про яку ми говорили на початку.

Інертність мас є досить вагомим чинником. Силу інерції не так легко подолати, тим більше що є побічні сили, які підживлюють цю «силу інерції».

Не у всіх людей переважає абстрактно-логічне мислення. Не всіх можна словесно переконати.

Свята Церква Рідної Української Національної Віри хоче повести Українство в Майбуття, дати змогу переконливо сказати кожному Українцеві, що «Мій Народ Безсмертний – Його Безсмертям Безсмертний Я».

В людському суспільстві одного переконання замало. Для того, щоб вести, необхідно два фактори як єдине ціле – «просвіта і кнут». Про це не треба забувати. Ця істина стара як світ – вона гуляє на планеті Земля в Людському середовищі з незапам’ятних часів.

З «незапам’ятних часів» дійшло до Нас і таке поняття як Символ. Символом Нашої Святої Національної Церкви є Трисуття. Але ж одним цим Символом не можна перекрити всю Символіку, неможливо виразити сукупність всіх думок та ідей!

Тисячі літ серед Русичів-Українців гуляв Символ Життя – рівнораменний Хрест. Для успішного просування до Нашої Мети ми не повинні забувати цього Символу. Секта юдаїзму – юдейо-християнізм – привласнила Його собі і ми з незрозумілих причин примирилися із такою крадіжкою. Прадавній Орійський Символ, якому понад десяток тисяч літ, Свята Церква Рідної Української Національної Віри повинна повернути Його Своїм вірним, як прямим Нащадкам Оріїв по Духу і Крові.


Usatove Сонячний хрест на козацькому цвинтарі в селі Усатово під Одесою.


Trypillya "Козацький" хрест з найдавнішого трипільського поселення Бернашівка ( 55–54 ст. до н.е., Подністров’я, Вінницька область ).
Ткачук Тарас. Знакові системи трипільсько-кукутенської культурно-історичної спільності (мальований посуд). – Вінниця: НОВА КНИГА, 2005. – 418 с. – Частина 1, с. 255. Бернашівка. Каталог знаків на посуді.

Колись, щоб заохотити людей відвідувати християнські церкви, попи перенесли прикраси із храмів Юпітера, Зевса у свої храми. В Лоно Нашої Святої Церкви ми не будемо переносити чужого, якщо Ми визнаємо Прадавній Орійський Символ Вічного Життя Своїм Символом Вічного Життя.

Таке повернення Нам свого підірве довір’я в заскорублих душах наших кровних братів та сестер, так званих християн, і вони ввіллються в Лоно істинно Рідної Української Святої Церкви.

Хрестик повинен символізувати не «страх», не «покаяння», а стати тим, чим він був серед Наших Минулих Поколінь – Символом Світла, Символом Вічного Життя.

Сповідник Силенкової Віри
в Дажбога
Ратибор КНИШ,
Львів